установчі повноваження (утворення та ліквідація за поданням Прем’єр міністра міністерств та інших центральних органів виконавчої влади);

повноваження в галузі правосуддя (утворення судів, помилування);

повноваження, пов’язані з наданням громадянства України та його позбавленням, наданням притулку в Україні.

Зазначені групи повноважень нерозривно пов’язані з сутністю посади Президента як глави держави. Тому він не може делегувати (передавати) свої повноваження іншим особам або органам.

Президент має право видавати укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на всій території України. Ці акти повинні створюватися на основі Конституції. Водночас вони є правовою базою для актів органів виконавчої влади. Треба зазначити, що деякі акти Президента України є обов’язковими до виконання лише за умови, якщо вони скріплені підписами (контрасигновані) Прем’єр-міністра та міністра відповідального за акт.

Слід зауважити, що за особою, яка обіймає пост Президента України, це звання зберігається довічно за умови, що вона не була усунена з нього Верховною Радою в порядку імпічменту. Крім того, звання Президента України охороняється законом. Це означає, що самовільне безпідставне присвоєння чи використання його спричиняє юридичну відповідальність.

Також Президент України є головою Ради національної безпеки та оборони України, яка координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Розділ 4. Державні органи виконавчої влади України

4.1 Вищим виконавчим органом є Кабінет Міністрів. Кабінет Міністрів – це своєрідний штаб по організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади [17, с.129]. Його очолює Прем’єр-міністр, котрого призначає Президент за згодою більш ніж половини від конституційного складу Верховної Ради. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прим’єр-міністри, міністри. Як постійний орган Кабінету Міністрів функціонує його Президія. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді.

Прем’єр міністр України забезпечує виконання програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою України. Основною організаційною формою діяльності уряду є його засідання. На них розглядаються найбільш важливі питання державного управління і соціально-культурного будівництва. Кабінет Міністрів видає постанови та розпорядження, які підписує Прем’єр-міністр, а у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів здійснює ряд повноважень, які належать йому відповідно до чинного законодавства:

забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання конституції і законів України, актів Президента України;

вживає заходів щодо забезпечення прав, свобод людини і громадянина;

розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону;

спрямовує і координує роботу міністрів інших органів виконавчої влади;

здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

4.2 Структурною ланкою виконавчої вертикалі є центральні органи виконавчої влади. Існує певний порядок утворення та формування цих органів. Відповідно до нього Прем’єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом на утримання цих органів. Президент України призначає керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Функції міністерств та інших центральних органів визначаються Указом Президента України від 12 березня 1996р. „Про загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади.”

Загалом треба визнати, що міністерства є головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади. Вони створюються для організації державного управління в найбільш важливих сферах соціально-економічного і політичного життя і у більшості випадків є органами галузевого управління.

Державні комітети – це центральні органи виконавчої влади, що здійснюють переважно міжгалузеве управління [15, с. 108]. А відомства (агентства, бюро, управління, комісії) реалізують функції управління у тих сферах, які не є об’єктами сфери впливу з боку міністерств і комітетів.

Компетенція міністерств, комітетів і відомств реалізується через накази, інструкції та інші нормативно-правові акти, які відповідно до статті 117 Конституції України підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

4.3 Наступною ланкою виконавчої вертикалі є місцеві органи виконавчої влади. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації [1, c. 54]. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві і Севастополі визначені відповідними законами. А в областях і районах склад місцевих державних адміністрацій формують їх голови. Вони призначаються на посаду і звільнюються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів. Голови місцевих державних адміністрацій під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівняю До повноважень місцевих державних адміністрацій належать: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади; забезпечення законності і правопорядку; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку; підготовка та виконання відповідних обласних і районних бюджетів та ряд інших.

Розділ 5. Органи місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [6, с.18].

В основу правосуб’єктивності органів місцевого самоврядування покладена їх компетенція. Виходячи з цього, суб’єктами конституційних правовідносин у системі міського самоврядування є: територіальна громада;