У цьому контексті доречно нагадати думку Ж.Ж. Руссо про те, що єдина законодавча влада - влада народу, народу просвіченого, такого, що поважає владу природи, народу, чий рівень освіченості дозволяє вийти на рівень усвідомлення прадавньої нерозривності з навколишнім природним середовищем(-).

З часу ухвалення Конвенції проведено дві зустрічі представників країн-учасників їх результатом стало створення п'яти активістських центрів та робочих груп з питань дотримання відповідних угод: перевезення та реєстрації екологічно шкідливих речовин, генетичне модифікованих організмів, новітніх інформацій технологій та доступу до правосуддя.

Для набуття Орхуською конвенцією юридичної сили вона мала бути ратифікована, затверджена та прийнята 16 країнами. Цей процес був надзвичайно швидким. 30 жовтня 2001 року Орхуська Конвенція набула чинності. Верховна Рада України ратифікувала цей документ 6липня 1999р. Приєднавшись до зазначеної конвенції, Україна взяла на себе усі ті нелегкі, але необхідні для держави та її громадян обов'язки по створенню в нашій державі відкритого, екологічно орієнтованого суспільства.

Орхуська конвенція- це особливий документ, його значення для розвитку екологічного законодавства та розв'язання меганебезпечних проблем довкілля неможливо переоцінити. На думку Генерального Секретаря 00Н Кофі Аннана Орхуська конвенція є видатним досягненням не лише в галузі захисту навколишнього середовища, вона також є надзвичайно важливою для подальшого розвитку й забезпечення прав людини. Ця Конвенція несе в собі фундамент положення демократії, право людини захищати свій добробут та майбутнє дітей.

Екологічні права належать до основних конституційних прав людини. Найважливіше серед них - право на одержання достовірної інформації про стан довкілля, а також право на участь у прийнятті екологічно важливих рішень. Орхуська конвенція - перший юридичний документ, що підносить ці права до рівня загальнообов'язкових норм міжнародного права. Спираючись на цей документ, ми зможемо громадою підняти екологічну безпеку, рівень державної політики.

На жаль, сьогодні в Україні далеко не всі громадяни знають про права, що гарантуються Основним законом держави. Тим більше, не всі вміють користуватися цими правами. За таку необізнаність ми сплачуємо велику ціну - погана екологічна ситуація, хвороби, зрештою, передчасна смерть.

При розгляді співвідношення екологічного законодавства і міжнародних договорів з точки зору юридичної природи цих джерел екологічного права необхідно звернути увагу на такі питання, які виникають при включенні міжнародних договорів в систему джерел екологічного права. Ці правові проблеми, пов’язані:

1.З процедурою включення міжнародних договорів в систему українських джерел права, в тому числі екологічного.

2.З точним визначенням місця міжнародних договорів в ієрархії джерел екологічного права і умов забезпечення їх пріорі тета перед екологічним законодавством України.

3.З формальними вимогами ( дотримання правил юридичної техніки).

Перша проблема пов’язана із забезпеченням реалізації міжнародного договора на території України і з процедурою включення міжнародних договорів в систему українських джерел права, в тому числі екологічного. Згідно з ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (-). Дана норма відображена і в інших законодавчих актах екологічного законодавства.

При цьому законодавець називає лише один вид складової української правової системи - міжнародні договори .Не називаючи при цьому загальновизнані принципи і норми міжнародного права. Адже між ними є своя ієрархія, тому що в міжнародному праві загальновизнані принципи і норми володіють вищою юридичною силою, визнаючи зміст всіх інших міжнародно-правових норм і норм міжнародного права .

Загальновизнані принципи міжнародного права –це сукупність норм міжнародного права, які мають основоположне значення, займають найбільш високе місце в ієрархії міжнародно-правових норм (-).

Загальновизнані принципи міжнародного права закріплені в загальному вигляді в Статуті ООН, а потім вони були конкретизовані і доповнені в ряді міжнародно-правових актів. Одна із важливих характеристик загальновизнаних принципів полягає в тому, що вони обов’язкові для всіх держав. Загальновизнані принципи допомагають розвиватися екологічному праву через їх відповідне застосування і тлумачення.

У більшій мірі для розвитку внутрішньодержавного права навколишнього середовища є принципи міжнародної охорони навколишнього середовища. Ці принципи закріплені в більшості міжнародних документах, регулюючи відносини по охороні навколишнього середовища і природокористування.

Так, наприклад, принцип сувернітета держави над природними ресурсами в межах своєї території найшов відображення в резолюції Генеральної Асамблеї ООН , в Декларації Конференції ООН по проблемам оточуючого людини середовища, прийнятий в Стокгольмі 16 липня 1972р.

На основі викладеного я пропоную ч. 1 ст.9 Конституції України доповнити таким змістом як: „Що загальновизнані принципи і норми міжнародного права так само як міжнародні договори є частиною національного законодавства, якщо згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Однак необхідно при цьому пам’ятати що суб’єктом міжнародного права є держава в цілому. І для того що норма міжнародного права стала обов’язковою для фізичних і юридичних осіб в державі, його державним органам, органам місцевого самоврядування, вводиться процедура імплементації, трансформації міжнародно-правової норми в національне законодавство і в інші нормативні акти (-). Цей порядок встановлений Законом України „Про міжнародні договори”. Тільки після дотримання всіх необхідних процедур даним Законом міжнародні договори стають обов’язковими на території України.

Іншими словами, зв’язок екологічного законодавства і міжнародних договорів по охороні навколишнього середовища і природокористуванню повинні за загальним правилом бути опосередковані. Шлях такого опосередкування, частково закріплений в законодавстві і широко використовується на практиці.

Друга проблема пов’язана з точним визначенням місця міжнародних договорів в ієрархії джерел екологічного права і умов забезпечення їх приорітета перед екологічним законодавством.

Конституція України проголосила, що якщо міжнародним договором України встановлені інші правила ніж у законі, то застосовуються правила