оперативних мобілізаційних та інших важливих планів організацію охоронюваних певних об’єктів, систему зв’язку, напрям науково-технічних чи конструкторських робіт, що були пов’язані із заподіянням державі значної матеріальної шкоди.
Тяжким наслідком розголошення відповідних відомостей про осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. їх близьких родичів, осіб, які на конфіденційній основі залучаються, плануються до залучення чи залучалися раніше до співпраці з метою виконання завдань оперативно-розшукової чи розвідувальної діяльності (ці відомості відповідно до законодавства є такими, що становлять державну таємницю) мають визнаватися посяганням на їх життя, здоров’я чи свободу, або створюють серйозну небезпеку для їх життя чи здоров’я [1; 758-760].
Список використаних джерел.
Науковий коментар до Кримінального Кодексу України/ проф. Коржанський М. Й. К.: Атіка, Академія, Ельга – Н, 2001. – 656 с.
Науково-практичний коментар К.К.У. від 5.04.2001 р. за ред. Мельника М. І., Хавронюка М. І. – К.:Каннон, А. С. К., 2001. – 1103 с.
Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник для студентів юридичних, спеціальних вищих закладів освіти/ за ред. проф. М. І. Бажанова.
Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина. Конспект курсу лекцій. – Івано-Франківськ: вид-во Сімик – 2003. – 360 с.
Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ за ред. проф. М. І. Бажанова.
Конституція України від 28 червня 1996 року.
Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 року.
Закон України „Про державну таємницю” від 2.01.94 року, в ред. від 21.09.99 року/ В.В.Р. - № 49 – ст. 428.
Висновки
Метою курсової роботи на тему “Розголошення державної таємниці” були дослідження суб’єктивних і об’єктивних ознак складу злочину, передбаченою статтею 328 ККУ, де і формулюються ознаки даного злочину та вказуються види і межі покарань, які застосовуються до осіб, що його вчинили.
В статті 328 ч. 1 говориться:
Розголошення відомості, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені, або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства –
карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.
Розглянувши диспозиції даної статті, ми встановили об’єктивну сторону злочину, яка полягає в розголошенні відомостей, що становлять державну таємницю, тобто в протиправному їх розголосі, що призводить до того, що відомості стають надбанням сторонніх осіб.
Визначили і суб’єктивну сторону злочину розголошення державної таємниці – це будь-яка форма вини: як умисел, так і необережність. Обов’язковою ознакою вини є усвідомлення суб’єктом того, що відомості, які розголошуються, становлять державну таємницю і що вони доводяться до відома сторонніх осіб.
Предметом даного злочину, на що також вказується у диспозиції ст. 328 ККУ, є відомості, що становлять державну таємницю, перелік яких подано в даній курсовій роботі.
Суб’єкт злочину розголошення державної таємниці ми визначили як спеціальний, оскільки ним може були лише певна особа, тобто особа, якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Також ми встановили, що при вчиненні вищевказаного злочину, розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, не повинно мати ознак державної зради або шпигунства (ст. 111, 114).
Ч. 2 ст. 328 ККУ передбачає таку кваліфікуючу ознаку, як спричинення тяжких наслідків. Ми встановили, що це випадки, коли таємні відомості, наприклад, стали відомі іноземній розвідці або її представникам, або коли розголошені відомості за своїм змістом є особливо важливими.
Покаранням за вчинення злочину, передбаченого в ч. 2 ст. 328 ККУ, є позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Отже, злочин розголошення державної таємниці є досить небезпечним, оскільки розголошення таємних відомостей може спричинити значну шкоду державі та її інтересам. Це може призвести до нестабільності в суспільстві, порушення нормального функціонування держави та відповідних її інститутів. В остаточному результаті як наслідок настане хаос, і навіть, що не виключено, все це може призвести до розпаду держави як такої.