Слідчий зобов'язаний виконати вказівки прокурора, однак з основних питань слідства, як зазначалось, він може оскаржити ці вказівки вищестоящо-му прокурору, не приступаючи до їх виконання. Це право слідчого не можна розглядати як обмеження повноважень прокурора. Навпаки, це право є не лише гарантією процесу-альної самостійності слідчого, а й гарантією прийняття про-курором законного й обумовленого рішення по справі.

Прокурор повинен враховувати думку слідчого, кри-тично зважуючи його висновки. Зі свого боку, слідчий зобов'язаний глибоко вивчити і проаналізувати вказівки прокурора. Такий підхід до спірних питань, що виника-ють, повинен сприяти швидкому усуненню протиріч. Вва-жається, що надання справи вищестоящому прокурору в порядку ч. 2 ст. 114 КПК повинно бути не правилом, а винятком, і має місце тоді, коли слідчий, не зважаючи на обговорення спірного питання, твердо переконаний у пра-воті своєї позиції.

Що ж до органів дізнання, то для них всі вказівки про-курора обов'язкові, оскарження їх вищестоящому проку-рору не може зупинити виконання отриманих від проку-рора вказівок.

8) відміна незаконних і необумовлених постанов слідчо-го та осіб, які здійснюють дізнання.

Постанови слідчого та осіб, що здійснюють дізнання, повинні бути законними й обумовленими. Постанови цих осіб, що не відповідають закону, не можуть лишатися в силі, прокурор зобов'язаний відмінити їх своєю мотивова-ною постановою. В постанові прокурора вказуються при-чини відміни постанови слідчого, конкретизується, що і в який термін необхідно виконати для усунення допуще-них помилок і порушень закону.

9) відсторонення слідчого або особи, що здійснює дізнан-ня, від подальшого розслідування, якщо вони допустили порушення закону.

Питання про те, за які порушення законів особа, що здійснює дізнання, або слідчий підлягає відстороненню, прокурор вирішує в кожному конкретному випадку, ви-ходячи з конкретних обставин справи і характеру пору-шення. Однак, очевидно, що відсторонення особи від про-вадження дізнання або досудового слідства може мати місце лише у випадках грубого порушення закону. Для відсторонення особи від провадження розслідування про-курор виносить мотивовану постанову, в якій повинен бути описаний факт грубого порушення закону, що послужив підставою для прийняття прокурором такого рішення.

Крім того, прокурор відсторонює слідчого у разі його відводу або самовідводу за підставами, передбаченими за-коном.

Розглядаючи заяву про відвід або самовідвід, прокурор повинен детально перевірити мотиви таких заяв, що наді-йшли. Для цього він відбирає у слідчого й інших осіб пояс-нення, вимагає необхідні документи, вивчає матеріали кримінальної справи тощо. За результатами перевірки прокурор виносить мотивовану постанову про відсторонен-ня слідчого від подальшого розслідування або про відмову в задоволенні заяви про відвід або самовідвід. Про прий-няте рішення повідомляється заявнику.

10) затребування з органів дізнання кримінальної справи і переда ча її слідчому або переда ча справи від одного слідчо-го іншому.

З метою забезпечення найбільш повного й об'єктивно-го розслідування прокурор наділений правом вилучати будь-яку справу від органу дізнання і передавати її слідчо-му, а також передати справу від одного органу досудового слідства іншому і від одного слідчого іншому.

Рішення прокурора про направлення справи для розслі-дування в той чи інший слідчий орган або про передачу справи для розслідування тому або іншому слідчому обо-в'язкове для виконання.

Слідчим органів прокуратури прокурор може передати справу про будь-який злочин.

Прокурор не повинен допускати випадків закінчення слідчими ОВС кримінальних справ, підслідних слідчим прокуратури. Таке порушення закону тягне повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування. Тому, якщо справа, підслідна слідчому прокуратури, пе-ребуває в провадженні слідчого ОВС, прокурор вилучає її і передає слідчому прокуратури.

11) відповідно до ч. 1 п. 11 ст. 227 КПК, здійснюючи нагляд за досудовим слідством, прокурор в межах своєї компетенції порушує кримінальну справу або відмовляє в її порушенні; зупиняє або призупиняє провадження по кримінальним справам; дає згоду на припинення кримінальних справ слідчим або органам дізнання в тих випад-ках, коли це передбачено законом; затверджує обвину-вальні висновки і направляє кримінальні справи в суд.

Ці права прокурора підтверджують сформульоване вище положення про те, що повноваження прокурора мають владно-розпорядчий характер і остаточне рішен-ня по кожній справі приймає прокурор. При цьому він або затверджує відповідний процесуальний акт слідчого чи особи, що провадить дізнання, або погоджується з даним актом, якщо закон не вимагає його затвердження прокурором, або відміняє будь-яке рішення по справі, винесене органом розслідування, і приймає власне кінцеве рішення.

12) для попередження порушень законів при розсліду-ванні кримінальних справ важливе значення має така форма прокурорської діяльності, як згода прокурора на провадження слідчих і процесуальних актів органів дізнан-ня і слідчого. Відповідно до ч. 1 пунктів 6, 7 і 71 ст. 227 КПК, згода прокурора обов'язкова для усунення обвину-ваченого від посади, продовження строку розслідування, обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також для продовження строку тримання під вартою, про-ведення обшуку, крім обшуку жит-ла чи іншого володіння особи, де прокурор лише дає свою згоду для його проведення.

Відмовляючи в провадженні вказаних дій за мотивами їх необумовленості, невідповідності закону, прокурор тим самим попереджає порушення закону. До прийняття рішен-ня про відмову в санкціонуванні він зобов'язаний ретель-но вивчити матеріали справи; вислуховує особу, що про-водить дізнання, або слідчого про те, чому він прийняв рішення, з якими не може погодитись прокурор. За необ-хідності прокурор дає вказівку особі, яка веде розсліду-вання, про провадження додаткових слідчих дій.

13) у разі необхідності прокурор може внести началь-нику слідчого підрозділу подання про порушення законів при розслідуванні злочинів і вимагати усунення причин і підстав, що сприяли цим порушенням. Прокурор зобов'я-заний