По-друге, права прокурора щодо подання апеляції, вик-ладення її змісту, строків подання, доповнення, зміни і виклику апеляції у процесі попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції та під час розгляду справи цим судом мають бути такими самими, як і інших учас-ників судового розгляду. Зокрема, прокурор має додержу-вати вимог закону щодо реквізитів апеляції та її змісту, подавати апеляцію у встановлений законом строк, може вносити доповнення чи зміни до апеляції, викликати її та подати заперечення на апеляції інших учасників судового розгляду лише до початку розгляду справи в апеляційній інстанції. Слід надати право прокурору виступати першим у судових дебатах у випадках, коли він подав апеляцію, в інших випадках — останнім.

За чинним законодавством, судова помилка, допущена судом першої інстанції при вирішенні справи і не виправ-лена касаційною інстанцією, має бути виправлена у по-рядку нагляду.(10; с. 208).

Розділ 3. Судовий контроль за додержанням законності органами досудового розслідування

Судовий контроль за додержанням законів органами досудо-вого розслідування — це окрема форма діяльності суду, що вип-ливає з покладеної на нього функції захисту прав та свобод лю-дини і здійснюється шляхом надання судом дозволу на певні про-цесуальні дії, пов'язані з обмеженням конституційних прав і свобод ь_ громадян, та контроль за законністю їх проведення.

Ст. 55 Конституції України визначає: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держав-ної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службо-вих осіб".

Витоки механізмів судового контролю за досудовим слідством закладені в міжнародних правових актах. Так, ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права зазначає: "Кожна за-арештована або затримана за кримінальним обвинуваченням особа в терміновому порядку доставляється до судці чи до іншої службової особи, якій належить за законом право здійснювати су-дову владу, і має право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення. Тримання під .вартою осіб, які чекають судового розгляду, не має бути загальним правилом, але звільнен-ня може ставитись у залежність від подання гарантій з'явлення на суд, з'явлення на судовий розгляд у будь-якій іншій його стадії і, в разі необхідності, з'явлення для виконання вироку.

Кожному, хто позбавлений волі внаслідок арешту чи тримання під вартою, належить право на розгляд його справи у суді, щоб цей суд міг невідкладно винести постанову щодо законності його затримання і розпорядитися про його звільнення, якщо затриман-ня є незаконним" (11; с. 728).

Таким же чином ст. 5 Європейської конвенції з прав людини зазначає: "Кожна людина, позбавлена волі внаслідок арешту або затримання, має право на швидкий розгляд судом законності її затримання і на звільнення, якщо затримання є незаконним" (11; с.728).

Розвиваючи цей підхід, Конституція України і чинне процесу-альне законодавство значно розширили контрольну функцію суду і відносять до юрисдикції суду здійснення процесуального контро-лю за законністю накладення арешту на поштово-телеграфну ко-респонденцію, проникнення до житла і зняття інформації з каналів зв'язку, а по завершенні перехідного періоду і контроль за за-конністю обшуку, затримання підозрюваного та арешту.

Ст. 29 Конституції України встановлює, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під,вартою інакше як за вмотиво-ваним рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встанов-лених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його пе-репинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою ж тимчасовий запобіжний захід, об-ґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вру-чено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається про-никнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Ст. 31 Конституції України визначає, що кожному гаран-тується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Ст. 32 Конституції України встановлює певні гарантії недотор-канності особистого життя і можливість судового оскарження дій, що не відповідають таким гарантіям.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові "Про за-стосування Конституції України при здійсненні правосудця" від 01.10.96 підкреслює: "Гарантовані статтями 30 і 31 Конституції не-доторканність житла і таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції є невід'ємним правом особи. Дозвіл на проникнення до житла чи до іншого володіння особи, на накладення арешту на кореспонденцію, її виїмку в поштово-те-леграфних установах та на зняття інформації' з каналів зв'язку надається тільки судом. За результатами розгляду матеріалів про надання такого дозволу, який здійснюється судом з додержанням таємниці слідства, ухвалюється процесуальне рішення" (4; с. 8).

Статтями 236-1, 236-3, 236-5 КПК України встановлена Мож-ливість оскарження в суді відповідно постанови про відмову в по-рушенні справи, рішення про закриття справи.

Даними правовими новелами, по суті, встановлюється нове принципово важливе і доречне положення — захист прав і свобод людини належить до повноважень насамперед судової влади.

Рік за роком ця функція суду зміцнюється і зростає, а практика діяльності судів підтверджує дієвість такої юридичної