Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 7 від 30.05.97 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини ї громадянина" зазначив, що судам слід посилити вимогливість до - якості дізнання і попереднього слідства в кримінальних справах. У стадії віддання обвинуваченого до суду і в стадії судового роз-гляду суди повинні з'ясовувати, чи були виконані під час попе-реднього розслідування справи вимоги процесуального закону, чи не були порушені права підозрюваного, обвинуваченого при за-триманні, арешті, проведенні обшуку та чи не були обмежені права потерпшого й інших учасників кримінального процесу.

Позитивно оцінюючи чинні новели, разом з тим виникає зане-покоєність, що подальше розширення юрисдикції суду щодо про-цесуального контролю за досудовим слідством і дізнанням може бути недоцільним або просто дублювати прокурорський нагляд. У цьому плані, мабуть, віддаючи належне моді, було постійно закріплено за судом право відміняти постанову про порушення та відмову в порушенні справи. По-перше, справа на те й пору-шується, щоб встановити істину та захистити права людини, по-друге, на цьому етапі кримінального процесу оправдує себе про-курорський нагляд, по-третє, суди можуть зв'язувати себе відповідними рішеннями, по-четверте, судця, який приймав відповідне рішення уже не може розглядати ту ж справу по суті, що створює небажані організаційні труднощі в роботі судів. На-решті, щоб прийняти рішення про законність порушення справи потрібно проаналізувати всі матеріали, а це вже, мабуть, буде мати елементи не процесуального контролю, а фактичного нагляду, підміняє функцію прокуратури. До того ж порушена справа має поступити розслідуваною до суду, де він і зможе повністю перевірити законність та обґрунтованість прийнятих рішень і здійсненого провадження в повному обсязі.

З цих міркувань вбачається не досить обґрунтована пропозиція про поширення судового контролю на накладенню арешту на майно та відсторонення обвинуваченого від посади (8; с. 139). До цього часу накладення арешту на майно здійснювалось по постанові слідчого навіть без санкції прокурора. Для забезпечення всіх без винятку прав і свобод людини повинні застосовуватись не тільки судові процедури. а і всі інші правові механізми, включаючи прокурорський нагляд. Суд має вирішувати і контролювати найбільш принципові питання, пов'язані з забезпеченням прав і свобод людини — недоторканності особи, житла, особистого життя, таємниці телефонних розмов і поштово-телеграфної кореспонденції, питання, що віднесені до юрис-дикції суду Конституцією України

Список використаної літератури.

Конституція України. – К., Преса України, 1997. – 80с.

Кримінально-процесуальний кодекс України. – К., 2001.

Закон України „Про прокуратуру” від 5.11.1991р.//Відомості ВРУ, 1991. №53, ст.793 із змінами внесеними Законом України від 22.04.1993, 26.11.1993, 21.03.1995, 5.10.1995.

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму ВСУ від 01.10.96.// Право України. – 1996. – №12.

Бойко В. Ф. Гарантовані Конституцією України права і свободи людини мають надійно захищатись незалежним, компетентним і неупередженим судом// Вісник Верховного Суду України. – 1999. – №1.

Потебенько М. О. Прокуратура України: проблеми сьогодення і майбутнього// Вісник прокуратури. – 1999. – №1.

Радцев В. П. Функції прокуратури: форми і методи їх реалізації// Держава і право. – 1989. – №11.

Туманянц А. Р. Контрольні функції суду у кримінальному судочинстві// Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1997. – №3.

Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: навчальний посібник – К., 2003. – 576с.

Маляренко В. Т., Верне дбав І. В. Прокурор у кримінальному судочинстві. – К., 2001. – с.95.

Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник, 4-те вид., доп. і перероблене – К., Видавництво А.С.К., 2003. – 1120с.

Тутишкін Н. П. Процесуальне положення і функції прокурора в стадії попереднього розслідування. – К., 1996. – с.84.