Непоправним знівеченням обличчя визначається у тих випадках, коли ушкодження обличчя потерпілого не може бути виправленим. Під виправністю ушкодження слід розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки) з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне хірургічне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається непоправним.

Непоправне знівечення обличчя може бути результатом: обливання обличчя кип'ятком, кислотою чи іншою речовиною; нанесення глибоких чи значної кількості дрібних шрамів за допомогою гострих предметів; обрізання вух чи носа. Такі ушкодження надають обличчю страхітливий і такий, що відштовхує, вигляд, і крім фізичної шкоди, спричиняють потерпілому велику психічну травму.

Середньої тяжкості тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або стійку значну втрату працездатності менше як на одну третину. [№ 13 ст. 295].

При цьому тривалим слід вважати розлад здоров'я терміном понад три тижні (більше як 21 день).

Під стійкою втратою працездатності менше як на одну третину розуміється втрата загальної працездатності від 10 % до 33 % включно.

Інші тяжкі наслідки є оціночною ознакою. Особливістю інших тяжких наслідків у складі розглядуваного злочину є те, що їх змістом охоплюються також заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, тоді як у складі злочину, передбаченого ст. 194, така шкода утворює окрему кваліфікуючу ознаку.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. – К.: Право, 1996. – 62 с.

2. Конвенция о правах ребенка // Сборник международных стандартов и норм в области правосудия в отношении несовершеннолетних. – М.: ЮНИСЕФ, 1998. – сс. 3 – 50.

3. Антидопінгова Конвенція від 16 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 15 березня 2001 р. // Сборник международных договоров СССР. – М.: Международные отношения, 1994 - № 9; ст. 143.

4. Закон України від 15 лютого 1995 р. "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин" // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 5, ст 84.

5. Закон України від 5 квітня 2001 р. "Про антидопінговий контроль у спорті" // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 23, ст. 112.

6. Закон України від 21 червня 2001 р. "Про фізичну культуру і спорт" // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 14 ст. 180.

7. Основи законодавства України про охорону здоров'я // Відомості Верховної Ради України. – 1993. № 4, ст. 19.

8. Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року. № 770 // Збірник постанов Кабінету Міністрів України. – Х.: Одісей, 2000 р. – с. 56 – 74.

9. Про вдосконалення системи підготовки спортсменів до Оліпмійських і Параолімпійських ігор.: Постанова Кабінету Міністрів України № 1451 від 26 червня 2002 р. // Збірник постанов Кабінету Міністрів України в кримінальних справах. – Х.: Одісей, 2002 р. – с. 4 – 11.

10. Про утворення Національного антидопінгового центру: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. № 1063 // Збірник постанов Кабінету Міністрів України. Х.: Одісей, 2002 р. – с. 80 – 121.

11. Коментар до Конституції України // Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1996 – 584 .

12. Крюкова В. Н. Судебная медицина. – М.: Медицини, 1990 – 427 с.

13. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. // За ред. М. І. Мелика, М. І. Хавронюка. – К.: Канон, А. С. С., 2002. – 1104 с.

14. Смирнов В. Е. Наркомания: знак беды ! – М.: Знание 1991. – 63 с. (Медицина 2).

15. Томинина В. В. Судебная медицина. – М.: Юрид. лит., 1990 – 326 с.

16. Юнак В. Ю. Осторожно, наркомания ! - К.: Здоровья, 1989 – 61 с.

17. Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С. С. Яценка. – К.: А.А.С., 2002. – 936 с.