Курсова робота

ПРАВО НА ПОЗОВ

ПРАВО НА ПОЗОВ

Зміст

Вступ

Сучасний політичний і соціально-економічний розвиток України визначається удосконаленням законодавства, яким закріплено правове становище осіб, а також визначається механізм захисту їх прав.

Згідно Конституції України, громадяни мають право на судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров’я, на особисту свободу і майно (тобто право на позов). Судовий захист здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях справ по спорах, що виникають. Основними завданнями держави “Україна” є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, держави і саме ця охорона у більшості випадках проходить через суд. Судова форма захисту є головною в правовій державі, набуває все більшого значення, враховуючи розподіл влади на три гілки. Такий захист гарантується правом особи на звернення до суду з позовом. Та реалізація цього права відбувається при наявності певних обставин, визначених законом. Тому чітке їх формулювання, визначення самого поняття позову і права на нього має вадливе значення для проведення захисту.

Питання судового захисту прав особи є досить актуальним в даний час і у зв’язку з розбудовою дійсно правової і демократичної української держави в центр якої ставиться людина, як основний гарант суспільного добробуту і розвитку держави. І тому та особа, яка буде відчувати себе захищеною і потрібною державі, діятиме тільки на користь держави і суспільству, які повинні забезпечувати і гарантувати правовий захист.

В юридичній літературі питанням права на позов відведено значне місце. Та все ж є суперечливими думки щодо самого поняття права на позов, одні вчені вважають, що це одне єдине поняття, інші ж, що воно складається з декількох самостійних елементів, а також є деякі питання, щодо позасудового вирішення спорів. У зв’язку з цим особливого значення і актуальності набуває дослідження поняття права на позов, передумов і порядку реалізації цього права.

Мета дослідження. Мету, яку поставив перед собою автор роботи є чітке визначення поняття права на позов, його суті і змісту; розкриття переліку суб’єктів права на пред’явлення позову, також з’ясування передумов звернення з позовом до суду та порядок реалізації права на позов.

Відповідно до поставленої мети у цій роботі зроблено спробу вирішити такі завдання:

загально охарактеризувати позов, його складові елементи для більш повного розкриття теми дослідження;

визначити зміст і суть права на позов і на підставі цього сформулювати його поняття і структуру;

визначити коло осіб, які мають право на звернення до суду, їх заінтересованість у справі;

дослідити передумови звернення з позовом до суду;

з’ясувати порядок реалізації права на позов.

Об’єктом дослідження цієї роботи є ті суспільні відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією заінтересованими особами права на судовий захист, а також законодавча і нормативна база, яка регулює ці відносини.

Предметом дослідження роботи було поняття позову, як основної підстави виникнення цивільно-процесуальних правовідносин, а отже і реалізації права на захист суду, його складові елементи і види, а також предметом дослідження автора було і поняття “права на позов”, його структура, передумови звернення до суду та процесуальний порядок здійснення права на пред’явлення позову.

Методика дослідження роботи – це сукупність наукових і практичних методів за допомогою яких автор дослідив і вирішив проблемні питання курсової роботи. Тому як результат були використані такі методи:

1. метод наукового моделювання – за допомогою нього автор розглядав позов, його види як відповідну модель початку цивільно-процесуальних відносин;

2. метод системного аналізу – розглянув поняття “право на позов” як відповідну внутрішню злагоджену систему, яка має свої специфічний зміст і за допомогою якої автор визначив загальні передумови пред’явлення позову і їх характеристику;

3. метод наукового порівняння – за допомогою цього методу автор досліджував думки різних авторів з того чи іншого проблемного питання і виводив свої власні міркування щодо вирішення наявних проблем.

Практичне значення роботи. Ця робота носить, насамперед, характер теоретичного дослідження. Та вона має і важливе практичне значення, оскільки чітке визначення поняття і основних передумов звернення до суду, сприятиме належній реалізації конституційного права громадян на судовий захист їх суб’єктивних прав, свобод і законних інтересів.

Отримані результати дослідження можуть бути використані: при подальших наукових дослідженнях цієї проблеми; реалізації особами права на звернення до суду, а також може використовуватись для викладання курсу “цивільний процес України”.

Розділ 1

ПОНЯТТЯ ПРАВА НА ПОЗОВ

1.1 Позов. Загальна характеристика

Для кращого розуміння поняття “право на позов”, його захисту і суті, потрібно спочатку розглянути, що ж собою представляє позов: його поняття, складові елементи і види.

Процесуальним засобом порушення судової діяльності по захисту прав громадян і юридичних осіб у позовному провадженні є позов, в якому зацікавлена особа (позивач) викладає свої вимоги до порушника суб’єктивного права (відповідача). Звертаючись до суду з позовом, позивач просить винести рішення, згідно з яким привести поведінку відповідача у відповідність з вимогами норм права.

Вимоги позивача, згідно ст. 16 ЦК України, можуть бути спрямовані на визнання його прав, відновлення становища, яке існувало до порушення і припинення дій, які порушують право, на присудження обов’язку в натурі, на припинення або зміну правовідносин, визнання правочину не дійсним, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди та інше [4].

Позов – це цивільно-процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду і порушення його діяльності з метою захисту майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів у справах по спорах з цивільних,