Сфера застосування контракту визначається законом.

Загальні особливості укладення контракту встановлені Положенням "Про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 р. Воно визначає порядок укладення контрактів при прийняття і найманні на роботу працівників на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузей приналежності, а також до громадян.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", з метою вдосконалення застосування контрактної форми трудового договору, вона застосовується у випадках окремо передбачених законом, щодо працівників які працюють або влаштовуються на роботу за трудовими договорами на визначений строк чи на час виконання певної роботи.11 – Збірник Постанов Кабінету Міністрів України, № 8, 1994, с. 77 На сьогоднішній день в Україні діє понад 50 нормативних актів, що визначають сферу застосування контракту.22 – Праця і зарплата, № 14 (174), липень 1999, с. 9 За ними передбачається укладення контракту при найму на роботу таких осіб:

керівників підприємств, що є у загальній власності;

керівників підприємств, що згідно з програмою приватизації, підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства;

керівників наукових, творчих та співробітників установ України в гуманітарній галузі, які мають статус національних;

керівників організацій освіти, що є у загальнодержавній власності;

співробітників Національної академії наук України;

робітників, які за такими контрактами мають здійснювати медичне обслуговування, працювати в установах народної освіти і культури на територіях, які забруднені внаслідок Чорнобильської катастрофи;

осіб, які проходять військову службу на добровільних засадах;

спортсменів, тренерів та інших спеціалістів спортивних команд;

помічників адвокатів;

робітників, при необхідності виконання разових робіт в апараті органів державної виконавчої влади;

робітників Національної кінематики;

робітників селянських (фермерських) господарств;

робітників сфери фермерської діяльності, тощо.

За законодавством11 – п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.92 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів. власник може вимагати від працівника, що працює за трудовим договором, укладення контракту лише в разі, коли він відноситься до категорії працівників, що працюють за контрактом. Порушення цих вимог згідно ст. 9 КЗпП є підставою визнання умов контракту недійсними.

Відповідно до ст. 24 КЗпП контракти укладаються у письмовій формі і підписуються роботодавцем і працівником. Він оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної з сторін. Копію, за згодою працівника, можуть передати до профкому для контролю за додержанням умов контракту. Контракт набуває чинності з моменту його підписання, або з дати, зазначеної у контракті, і може змінюватися лише за згодою сторін, складеною в письмовій формі. Змістом контракту є взаємні зобов’язання кожної з сторін. Контракт не має повторювати посадової інструкції, в ньому можуть обумовлюватися додаткові пільги і компенсації за рахунок підприємства. При неналежному виконанні сторонами зобов’язань за контрактом, він може достроково розриватись з попередженням відповідної сторони за 2 тиж. При розірванні контракту через хворобу чи інвалідність, що перешкоджають виконанню робіт за контрактом, порушення роботодавцями законодавства про працю, ін. звільнення працівника є за ст. 39 КЗпП, а при розірванні контракту з ініціативи роботодавця з передбачених в контракті підстав, але не передбачених законом, звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП.

Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу, з дня, встановленого у контракті за згодою сторін.

3.2. Трудовий договір про сумісництво.

За ч. 2 ст 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної творчої праці укладанням трудового договору на одному чи кількох підприємствах, установах, організаціях, якщо ін не передбачує закон, колективний договір чи угода сторін. З метою створення працівникам умов для додаткової участі у спільному виробництві у вільний від основної роботи час, дозволяється робота за сумісництвом.

Сумісництво – це виконання працівником крім основної роботи ін. регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на підприємстві або у громадянина за наймом.

За законодавством11 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3.04.93 № 245 "Про

роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ,

організацій". для роботи за сумісництвом згоди власника на основному місці роботи не потрібно. Керівники державних підприємств, установ, організацій спільно з профспілкою можуть встановити обмеження на сумісництво для окремих професій і посад на важких, шкідливих чи небезпечних роботах, додаткова робота яких може призвести до негативних наслідків для стану їх здоров'я і безпеки виробництва. Обмеження поширюється на осіб до 18 р. і вагітних жінок. Не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, за винятком наукової, творчої, викладацької діяльності.

Працівник, що вступає на роботу за сумісництвом, має пред'явити власнику чи уповноваженому ним органу, паспорт. При прийнятті на роботу, що вимагає спеціальних знань, власник може вимагати пред'явлення диплома чи ін. документа про освіту чи професійну підготовку. Запис в трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом може бути за бажанням працівника за місцем основної роботи.

Викладачі вузів можуть працювати за сумісництвом як в інших, так і в своєму вузі, як на педагогічній роботі, так і на інших посадах і робочих місцях.

За загальним правилом одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата не враховується при підрахунку середнього заробітку на основній роботі. Це право має виключення: