Право на проведення фото-, кіно-, теле-, чи відеозйомки виключно за згодою особи в окремих випадках, що прямо передбачені в законі, може бути обмежене. Так, наприклад, оперативні підрозділи для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених законом підстав, мають право здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно-, і відеозйомки.

Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та інших художніх творах також спрямована на певний всебічний і своєчасний захист різних особистих немайнових прав фізичної особи.

Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, інших художніх творах, наприклад, картинах, скульптурах, воскових фігурах, чеканках, різьбленнях, вишиванках тощо здійснюється шляхом заборони публічного показу відтворення та розповсюдження без волі на те цієї особи. При цьому охорона інтересів особи припускає не тільки згоду на зображення фізичної особи на цих художніх творах, а й дозвіл на публічне поширення цього твору. У випадку смерті фізичної особи згоду на такий публічний показ, відтворення та розповсюдження художнього твору мають діти, вдова (вдівець), а якщо їх немає – батьки, брати і сестри померлого. Згода цих осіб має вирішальне значення і у випадку, коли померла особа за життя дала свою згоду на публічний показ, відтворення і розповсюдження цього художнього твору. Вказані особи мають право, відшкодувавши витрати особи. Яка здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження художнього твору, відкликати попередню згоду померлого.

По-іншому вирішувати питання, коли фізична особа позувала авторові за плату, наприклад, натурник. В цьому випадку художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без згоди зображеної особи. Однак і в цьому випадку особа, яка позувала автору фотографії, іншого художнього твору за плату, а після її смерті – її діти вдова (вдівець), батьки, брати чи сестри можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення та розповсюдження художнього твору за умови відшкодування та розповсюдження художнього твору за умови відшкодування автору або іншій особі пов’язаних з цим збитків.

Обмеженням цього права є передбачена у п. 3 ст. 308 ЦК моливість розповсюдження фотографії без дозволу фізичної особи, яка на ній зображена, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів (наприклад, служба розшуку загублених дітей) або інтересів інших осіб (наприклад, оголошення про розшук рецидивіста).

Право на свободу творчості

Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, що передбачено ст. 309 ЦК, є важливою гарантією всебічного і гармонійного розвитку особи в суспільстві. Під поняттям “свободи літературної, художньої, наукової і технічної творчості” слід розуміти можливість особи на власний розсуд і відповідно до своїх можливостей визначати сферу та зміст і форму творчості.

Проте свобода творчості не тотожна поняттю вседозволеність. І тому у випадку, коли дана творчість суперечить закону чи моральним засадам суспільства, наприклад, пропагує ідеї фашизму, расизму, тероризму та інших суспільно небезпечних явищ, то така діяльність може і повинна бути обмежена.

Творчість – це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчою може бути діяльність людини в будь-якій сфері суспільного життя. За своєю цілеспрямованістю творчість може бути поділена на духовну і науково-технічну. Духовна творчість – це творча діяльність гуманітарного характеру, спрямована на збагачення внутрішнього світу людини (література, мистецтво, радіо, телебачення тощо). Результатами науково технічної творчості є винаходи в усіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові назви і комерційні позначення, інформаційна продукція, селекційні досягнення.

Гарантією здійснення даного права є заборона здійснювати цензуру творчої діяльності. Поняття “цензура” законодавчо не визначене, але під цензурою слід розуміти будь-яке неправомірне втручання в процес творчої діяльності, яке здійснюється з боку органів державної влади чи місцевого самоврядування, чи посадових осіб, а також з боку інших фізичних та юридичних осіб. Причому цензура може здійснюватись як активними діями (редагування, заборона до друку тощо), так і пасивними (відмова від виконання обов’язку сприяти творчій діяльності).

Цивільно-правове регулювання і охорона творчості, яка знаходить своє втілення в певних матеріалізованих результатах творчості здійснюється відповідно до Книги IV ЦК України.

Право на місце проживання і недоторканість житла

Місце проживання фізичної особи, згідно зі ст. 29 ЦК визначається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Право на місце проживання включає в себе такі основні повноваження:

1) володіння місцем проживання, тобто можливість особи мати одно чи декілька місць проживання

2) використовувати своє місце проживання, тобто це гарантована законом можливість набувати цивільних прав і виконувати цивільні обов’язки за місцем проживання, якщо інше не передбачено законом чи домовленістю між сторонами. Саме за місцем проживання особі надходять всі офіційні звернення, повідомлення тощо

3) вільно обирати та змінювати місце проживання, тобто передбачена можливість вільно обирати країну, населений пункт, де буде розташоване місце проживання, а також безпосереднє місце проживання.

Ст. 311 ЦК гарантує фізичним особам право на недоторканість житла. Житло – будь-яке приміщення, що призначене чи прилаштоване для постійного чи тимчасового проживання фізичних осіб. Цим поняттям охоплюються будинки, квартири, службові квартири, садиби, жилі кімнати, кухня, ванна, туалет, коридор, балкон, підвал, горище,