Курсова робота

на тему

Умови укладення договору

Зміст

Вступ

Розділ 1.

Поняття цивільного договору

Розділ 2.

Загальна характеристика вимог, які ставляться дог процесу укладення договору

Розділ 3.

Умови дійсності договору та їх види

Розділ 4.

Порядок укладення договору

Розділ 5.

Момент укладення договору

Висновок

Список літератури

Вступ

Договір є основоположною і найпоширенішою базою виникнення зобов’язань. Сфера застосування договорів дедалі більше розширюється. Щоб забезпечити його ефективність потрібно визначити поняття договору, умови і порядок його укладення. Поняття договору розкривається через поняття правочину, бо договір є одним із видів правочину, отже договір – це дво- або багатосторонній правочин. У ст. 203 УК України сформульовано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для нього, щоб право чин мав належну юридичну силу, ці умови ще можна назвати – умовами дійсності. До них належать:

Волевиявлення сторін

Законність дій

дотримання встановленої законом форми договору.

Право – та дієздатність сторін

Реальне настання правових наслідків

Предметом даної курсової роботи виступає цивільно – правовий договір та загальна характеристика вимог, які ставляться до процесу укладення договору, умови дійсності та їх види.

Об’єктом дослідження служать умови дійсності як загальні – необхідні для всіх правочинів так і істотні, випадкові і звичайні – необхідні для договорів.

Актуальність даної теми полягає в тому, що з розвитком суспільства, розвитком ринкових відносин, більшого поширення набуває укладення різних видів договорів. Для захисту прав учасників договору, необхідно дотримуватися вимог – умов дійсності.

Мета роботи. Розкрити зокрема кожну умову дійсності договору. Для виконання поставленої мети потрібно виконати наступні завдання:

Розкрити загальне поняття цивільного договору

Розкрити зміст вимог, які ставляться до процесу укладення договору

Охарактеризувати умови дійсності договору та їх види

Розкрити порядок укладення договору.

Визначити момент укладення договорів.

Новизна даної курсової роботи полягає в тому, що з вступом в силу УК України поняття, вимог договорів, момент вступу їх в силу, умови дійсності почали ширше розкривання в порівнянні з УК УРСР.

РОЗДІЛ 1.

Поняття цивільного договору

Договір є основоположною і найпоширенішою базою виникнення зобов’язань. У нинішніх умовах його роль особливо зростає. Оскільки він є основною формою, в якій реалізуються товарно-грошові відносини в суспільстві.

У процесах роздержавлення і приватизації договору належить чільне місце серед форм, які використовуються для подолання монополії і державної власності.

Дедалі більшого поширення набуває договірний порядок створення нових підприємницьких структур: господарських товариств, спільних підприємств. В сучасних умовах із звуженням планово-адміністративної ролі держави на майнові відносини, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв’язках та інших правовідносинах. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб фізичних і юридичних осіб. [8; 20 – 21].

Отже сфера застосування договорів дедалі більше розширюється. А оскільки він встановлює певні суб’єктивні права і обов’язки сторін важливе є те, щоб ці права і обв’язки були захищені від порушень, які однією із сторін так і третіх сторонніх осіб. Саме тому і потрібно розібрати поняття „договору”, умови і порядок його укладання, щоб забезпечити його ефективність.

Поняття договору розкривається через поняття правочину, бо договір є одним із видів правочину. Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Проте правочин на відміну від договору має ширший зміст, оскільки перший на відміну від договору може бути одностороннім, двохстороннім і багатостороннім. Тоді як договори – це дво – або багатосторонні правочини. Підсумовуючи вище сказане можна сказати, що будь-який договір завжди є правочином, але не кожен правочин є договором. Таке тлумачення випливає із ст. 626 ЦК України, де договором – є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення зміни чи припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно на договори поширюються право, що до умов дійсності правочинів, щодо підстав визнання їх недійсними й інші положення про правочини.

Потрібно сказати, що є загальні і необхідні умови укладення договорів, які є спільними і для правочинів. Проте ці умови можуть різнитися і бути специфічними залежно від виду договору. Сторони можуть укладати договір, безпосередньо передбачений цивільним кодексом чи іншими нормативно-правовими актами, так і договір, який поєднує в собі ознаки кількох видів договорів – так званий змішаний. У сторін є можливість проявити своє бачення змісту договору. Вони можуть відмовитися від традиційних положень і перерозподілити обов’язки в договорі за своїм розсудом. Розрізняють такі види договорів: двохсторонній і багатосторонній; платні і безплатні; за згодою на користь сторін і за згодою на користь третіх осіб; комутативні – договори при укладанні яких сторонам відомі співвідношення прав і обов’язків сторін. Та алеаторні договори – на ризик, тобто при укладанні договору сторони не можуть чітко визначити межі виконання своїх прав та обов’язків [2; 258 – 260].

Проте найбільш поширене групування договорів за правовими наслідками, створення яких домагаються учасники відносин:

договори про передачу майна у власність, повне господарське відання, або оперативне управління (купівля – продаж, поставка, контрактація, позика майна, дарування, постачання енергетичних ресурсів тощо);

договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий наїм, оренда, житловий наїм, побутовий прокат, лізинг, безоплатне користування майном тощо);

договори про виконання робіт (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, на виконання проектних і розвідувальних робіт та ін.);

договори про передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науково-технічної продукції тощо);

договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, схов, довічне утримання, кредитний договір тощо);

договори про спільну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічне співробітництво).

Але це є невичерпний перелік цивільно-правових договорів. [5; 625 –