Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент







План

Вступ

І. Новелізація конституційних норм про права і свободи людини і громадянина ...................................................................................................... ст.

ІІ. Поняття та види основних прав та свобод людини і громадянина в Україні ............................................................................................................... ст.

1. Громадянські (особисті) права і свободи людини і громадянина ...... ст.

2. Політичні права і свободи ...................................................................... ст.

3. Економічні, соціальні та скульптурні (духовні) права і свободи

людини і громадянина ................................................................................ ст.

ІІІ. Обов’язки людини і громадянина в Україні ............................................ ст.

IV. Гарантії основних прав і свобод людини і громадянина в Україні ...... ст.

V. Висновки ...................................................................................................... ст.

VI. Список використаної літератури .............................................................. ст.

І. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина визначаються у ІІ розділі Конституції України, одразу ж після Загальних засад. За своїм вмістом він є найбільшим розділом (ст.ст. 21-68, всього 48 статей) серед усіх інших.

З урахуванням сучасних соціально-економічних і політичних реалій, інших чинників у Конституції України даються традиційні конституційні права і свободи людини і громадянина, в тому числі права на працю, на соціальний захист, на житло, на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, на освіту тощо. Ці та інші статті краще відпрацьовані і в юридично-технічному аспекті, аніж у радянських конституціях.

У Конституції України 1996 р. на відміну від Конституції Української РСР 1978 р. по-новому розташований порядок закріплення основних прав і свобод. Якщо в старому Основному Законі на першому місці були соціально-економічні права, то в чинному – громадянські і політичні, тобто в тій послідовності, як ці права зароджувались історично. В епоху буржуазних революцій спочатку виникли громадянські і політичні права, а вже потім соціально-економічні. Це значною мірою підтверджує і відхід Української держави від своєї патерналістської ролі.

В Конституції визначено такі новацій ні для України права та свободи, як право та свободи, як право кожної людини: на життя, що є невід’ємним правом (ст. 27); на повагу до її гідності, за якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню (ст. 28); на свободу та особисту недоторканість, за яких ніхто не може бути заарештований або утримуватися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленим законом (ст. 29); на свободу світогляду і віросповідання (ст. 36). Громадяни України мають право вільно об’єднуватися у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів (ст. 36); збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39); займатися підприємницькою діяльністю в межах закону (ст. 42); страйкувати задля захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44) тощо.

Вперше Конституцією України гарантується: заборона цензури (ст.15); таємниця листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції (ст.31); свобода пересування, вільний вибір місця проживання, права вільно залишати територію України та повертатися до неї (ст.33); право на свободу думки та слова, вільне вираження своїх поглядів та переконань (ст.34); право свободи на власність, в тому числі приватну, якої ніхто не може бути протиправно позбавлений (ст.41); свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів (ст.54).

Конституції визнає, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст.21), а конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.22). Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні, користуються в принципі тими самими правами й свободами, що й громадяни України (ст.26). Крім того, встановлено новий правовий принцип, згідно з яким не зобов’язаний виконувати вочевидь злочинні розпорядження чи накази (ст.60).

Наведені та інші права і свободи людини, встановлені Конституцією України, відповідають міжнародним стандартам з прав людини, який є основним критерієм ставлення держав до дотримання ними універсальних прав та свобод людини.

ІІ. Поняття та види основних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Терміни “права”, “свободи” вживають у національних правових системах різних держав світу. Інтерпретація змісту прав людини в сучасній науковій літературі досить розмаїта.

Одні автори стверджують, що права людини – це певні можливості, необхідні для її існування та розвитку в конкретних історичних умовах і визначені рівнем економічного, соціального, духовного розвитку суспільства, які мають бути рівними для всіх людей.

Інші вважають, що такі права встановлює закон, гарантує держава, вони надають громадянину певні юридичні можливості для набуття матеріальних, соціальних та духовних благ.

Ще інші автори визначають права громадянина як міру та вид можливої поведінки, встановлені й захищені державою.

Основні необхідні для людини права, як певні її можливості нормального існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об’єктивно визначаються рівнем розвитку людства (економічним, духовним, соціальним) і мають бути загальними та рівними для всіх людей.

Отже, права людини – це певним чином внормована її свобода; певні її потреби чи інтереси; вимоги про надання благ, спрямовані суспільству, державі, законодавству, це певний вид, форма існування, спосіб прояву моралі. (Рабінович).

Свобода людини і громадянина як конституційно-правова категорія – це спроможність людини діяти відповідно до своїх інтересів і мети; це можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення. Тому громадянські свободи тлумачаться як встановлена і гарантована законом сфера автономії громадянина стосовно держави, державної влади та інших громадян. Це свобода певних дій, волевиявлень, передусім свобода вираження думок, вимог і міркувань політичного порядку або право громадянина на невтручання органів держави та інших громадян у сферу його


Сторінки: 1 2 3 4 5 6