застосовуватися до неповнолітніх. Воно призначається осудженим на термін не понад десять роки. З цього ж терміну необхідно виходити і при визначенні покарання неповнолітньому по сукупності злочинів або по сукупності вироків. У всіх випадках максимальна тривалість позбавлення волі неповнолітніх не може перевищувати десяти років. Призначене неповнолітньому покарання повинне бути в максимальному ступені підлегло цілям його виправлення, попередження нових злочинів. Неповнолітнім позбавлення волі може бути призначене лише у випадках, коли, виходячи з конкретних обставин справи і даних про особу винного, суд дійде висновку про неможливість обрання іншого покарання. Необхідно повною мірою використовувати надані законом можливості для застосування до них видів покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства. У цих цілях слід з'ясувати умови життя і побуту підлітка, дані про негативну дію на його поведінку дорослих осіб, враховувати всі інші обставини, що впливають на відповідальність винного. Позбавлення волі - якнайменше бажане покарання відносно неповнолітніх.
Згідно УК РФ суд може дати вказівку органу, виконуючому покарання, про облік особливостей особи неповнолітнього осудженого. Суд має право адресувати свої рекомендації будь-якому органу, виконуючому призначене осудженому покарання з числа передбачених ст.88 УК РФ. Ці вказівки грунтуються на особливостях особи неповнолітнього, наприклад, рівні інтелектуального розвитку, наявності психічних захворювань (що не виключають осудності), стані емоційно-вольової сфери, схильності і здібності до певного виду діяльності, імпульсі, навіюваності і т.д.
Покарання неповнолітньому призначається виходячи із ст.60 УК РФ. Але разом з цим закон зобов'язує враховувати умови його життя і виховання, рівень психічного розвитку, інші особливості особи, а також вплив на нього старших по віку осіб. Неповнолітній вік як пом'якшувальна обставина підлягає оцінці в сукупності з іншими пом'якшувальними обставинами (ч.2 ст.89 УК РФ).
На вибір вигляду, терміну або розміру покарання впливають причини і умови, що сприяли здійсненню злочину. Суд повинен враховувати джерело виникнення у неповнолітнього антигромадських поглядів і звичок (поганий приклад, неправильне виховання в сім'ї, вплив антигромадських елементів і т. д.); обставини, які привели до формування злочинного наміру (наприклад, підбурювання) і створили сприятливу обстановку для підготовки і здійснення злочину (відсутність нагляду з боку батьків, недоліки виховної роботи в школі, недоліки роботи органів внутрішніх подітий і т. д.).
Рівень психічного розвитку може виявитися у відставанні від нормального для даного віку розвитку і характеризуватися запасом знань і уявлень, станом емоційно-вольової сфери і т.д. Для його встановлення рекомендується призначати судово-психологічну експертизу.
Під іншими особливостями особи, про яких мовиться в ст.60 УК РФ, слід розуміти ступінь прояву вікових характеристик психіки: навіюваність, схильність до наслідування і фантазування, імпульс і т.д., тобто всі ті особливості, які впливають на вибір методів виховної дії.
Таким чином, при призначенні покарання суд зобов'язаний враховувати як обставини, єдині для всіх осіб, що зробили злочини, незалежно від їх віку, так і обставини, обумовлені неповноліттям винної особи.
Для неповнолітніх осуджених законодавець диференціював терміни погашення судимості.
По-перше, до неповнолітніх, осуджених умовно, осудженим до м'якших видів покарань, ніж позбавлення волі, застосовуються загальні правила, закріплені в ст.86 УК РФ. На них також повною мірою розповсюджуються положення про зняття судимості і про анулювання правових наслідків, пов'язаних з судимістю.
По-друге, закон істотно скоротив терміни погашення судимості, які відповідно рівні:
а) одному року після від'їзду позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості;
б) трьом рокам після від'їзду позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності і покарання.
Від кримінальної відповідальності і покарання неповнолітній може бути звільнений як по загальних підставах, так і по спеціальних, що мають відношення тільки до даної категорії осіб. При цьому, при застосуванні загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності враховуються особливості залучення до кримінальної відповідальності і покарання осіб, що не досягли вісімнадцятирічного віку.
Неповнолітній може бути звільнений від кримінальної відповідальності в наступних випадках:
у зв'язку з діяльним розкаянням (ст. 75 УК РФ);
у зв'язку з примиренням з потерпілим (ст. 76 УК РФ);
у зв'язку із зміною обстановки (ст. 77 УК РФ).
· Вказані підстави відносно них не передбачають яких-небудь виключень. При звільненні від кримінальної відповідальності особи, що не досягла вісімнадцятирічного віку, у зв'язку із закінченням термінів давності (ст.78 УК РФ) необхідно враховувати особливості термінів давності стосовно неповнолітніх. Згідно ст.94 УК РФ, відносно них вони скорочені наполовину. Таким чином, підліток звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня здійснення злочину закінчилися наступні терміни:
один рік після здійснення злочину невеликої тяжкості;
три роки після здійснення злочину середньої тяжкості;
п'ять років після здійснення тяжкого злочину;
сім з половиною років після здійснення особливо тяжкого злочину.
· До осіб, що не досягли вісімнадцятирічного віку, як і до дорослих злочинців, можуть застосовуватися амністія і помилування.
Неповнолітні можуть бути звільнені від покарання по підставах, загальних для всіх категорій осуджених. До них можуть бути застосовані:
умовно-дострокове звільнення від покарання (ст.79 УК РФ);
заміна не відбутої частини покарання м'якшим видом покарання (ст.80 УК РФ);
звільнення від покарання у зв'язку з хворобою (ст.81 УК РФ);
відстрочення відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, малолітніх дітей (ст.82 УК РФ);
звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням термінів давності звинувачувального вироку суду (ст.83 УК РФ).
· Проте, застосування деяких з вищезгаданих норм до неповнолітніх має свою специфіку. Наприклад, ст.93 УК РФ передбачає скорочені терміни для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Воно може бути застосоване до неповнолітніх, осуджених до виправних робіт або до позбавлення волі, після фактичного від'їзду:
не менше однієї третини терміну покарання, призначеного судом за злочин невеликої