По-третє, правова культура являє собою таку истемну якість, котра “знімає” як наявний рівень розвитку права, так і той критерій, на підставі якого відбувається оцінювання цього рівня. Для того, щоб розкрити цей якісний стан, необхідно показати дві суперечливі у своїй єдності грані правової куьтури: наявний і потенційно можливий рівні правової дійсності; необхідно показати наявний стан останньої в порівнянні з її цільовим станом, тобто в порівнянні з тим, до чого йде правовий розвиток. Ця суперечлива єдність рівневих станів правової культури й становить специфіку її глибинно-суттєвих підвалин.

По-четверте, у зміст правової культури належить включати рівень розвитку як позитивних, так і негативних правових явищ. Правову культуру не можна зводити тільки до культуреності, тобто подавати їй виключно позитивних якостей. Проте як об’єктивний стан вона властива кожній державно організованій людській спільності. Питання тільки в її змісті, рівні ступені розвитку. Правова культура може бути низькою, високою, демократичною, ліберальною тощо. У протилежному випадку вона позбувається аналітичних ознак.

6. Засоби формування правової культури особи в Україні

Сучасні умови розвитку українського суспільства аналізують дослідження проблеми формування й розвитку правової культури. У процесі формування правової культури важливо враховувати особливості розвитку соціального буття українського суспільства та національний характер українців.

На всіх етапах історичного розвитку України суттєвий вплив на формування правового буття та правової культури здійснювали ті чи інші особливості українського національного характеру, суспільної свідомості та психології. Особливо важливе значення в зазначеному комплексі має національний характер.

Національний характер є важливою складовою розвитку будь-якої національної культури, у тому числі й правової. Національний характер являє обою не тільки усталену сукупність психологічних явищ, оскільки явище не стільки психології, скільки буття, зокрема правового та правової культури, форма самоусвідомленості народу, яка представлена і вихована певною національною, у тому числі правовою, культурою за умов існування нації як суб’єкта історичної дії. Нерозвиненість правової культури наклала на свій відбиток і на національну вдачу укрїнців, що становить, як слушно, на нашу думку, зазначають С. Пропєєв та В. Шамрай, чи не найголовнішу проблему, що стоїть перед нашим народом Пропєєв С. В., Шамрай В. В. Національний характер і українське буття. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. –к., 1996.. З одного боку, розвиток національного характеру залежить від стану розвитку суспільства, держави, права, правової культури, від можливості людини реалізувати свої права і свободи. З другого боку, національний характер здійснює суттєвий вплив на розвиток соціального буття, всіх його складових, у тому числі правового буття, правової культури, правової свідомості.

Досліджуючи вплив національного характеру українців на формування правової культури, слід враховувати ту обставину, що для світоглядно-ціннісної культури є характерним висування на передній план не формального розуму, а того, що становить коріння морального життя, “серця” як основи потаємних глибин душі. Цей архетип “філософії серця” розкриваєьтся як принцип індивідуальності та джерело людяності, як мікросвіт, вираження внутрішньої людини, що втілює Бога, як шлях до ідеалу та гармонії з природою, як ключ до мандрівок душі у сферу добра і краси, у вічність. Формування правової культури передбачає людиною певного мінімізму, системи загальних правових норм, принципів права.

У характері українців продовшує існувати ціла низка рис, які негативно впливають на формування і розвиток правової культури. Витоки невисокого рівня правової культури, зокрема, правовий нігілізм, позапублічність життя, які й сьогодні є реальністю правового життя України, ментальності значної частини її населення, коріняться у глибинах національного характеру, етичної психології нашого народу, які формувались упродовж багатьох століть.

Негативно вплинули на формування правової культури такі риси як комплекс “меншовартості”, сконцентрованість внутрішніх переживань, “відступи у себе” поєднанні із замкненістю та недовірою, настороженим ставленням людини до оточення, стиль притаєного існування з життєвою філософією “моя хата зкраю, нічого не знаю”, “тихше води, нижче трави”, байдужість до того, що безпосередньо не стосується особи та її сім’ї Скуратівський А. Правова культура в контексті особливостей розвитку соціального буття українського суспільства та національного характеру українців. Вісник Української Академії державного управління. 2002 р. №3, –с.256. Негативно вплинули на розвиток правової культури особи – безпосередньо чи опосередковано – також інертність, пасивність у громадянських справах, суміш індивідуалізму та егоїзму, надто приземлений, утилітарний прагматизм. До цього слід додати надмірну довірливість, піддатливість зовнішнім впливам, пристосуванство.

Негативний вплив на формування правової культури особи мала ще одна надзвичайно важлива особливість, що вироблялася впродовж століть, пов’язана зі ставленням до влади і, відповідно, правова, що її забезпечує. В основі зазначеної риси лежить сформоване несприйняття деспотичного характеру влади і, відповідно, права, що її обстоює. У підсвідомості більшості населення України влада і право асоціювались із насильством над людиною. Тому українське населення, як правило, боялось влади, не вірило в справедливість права, всіляко намагаючись позбутися зазначених атрибутів держави.

Специфіка соціальної структури українського суспільства впродовж тривалого часу характеризувалася недостатньою соціальною диференціацією, переважанням в ній селянства, яке