Висновки

Відсутність розвинутої правової культури суспільства та, як наслідок, стабільного правопорядку, в свою чергу, і нині не діють можливості ефективно вирішувати складні соціально-економічні проблеми зростання добробуту населення, забезпечення гідних умов життя людини, її невідчужуваних та непорушних прав і свобод.

Проведеним дослідженням (опитано за допомогою анкет понад 700 студентів вузів, ділових людей, учнів загальноосвітніх шкіл) встановлено, що 51,7% опитаних перебувають у стані фрустрації, тобто внутрішньої тривоги. Страх стати жертвою злочину стійко вкоренився нині в масовій правосвідомості, у тому числі у свідомості ділової людини. Він формує уявлення громадян України не тільки про закони, а й про ідею незалежності і демократії, повертає її погляд до часів тоталітаризму, котрий, як це не дивно, хоч як небудь, але забезпечував безпеку людей.

Причинами зниження правової культури, на думку опитаних, є: недосконалість законів; відсутність правового виховання; втрачання владою авторитету і зростання цін і безробіття; незнання громадянами законів своєї держави та інше.

Отже, що б не допускати в державі подібного становища, слід підвищувати рівень культури в суспільстві котра в свою чергу, тісно взаємодіє з іншими видами правової культури, об’єднує, перш за все, спільність завдань – формування особи громадянина суверенної незалежної України. У зв’язку з цим зробимо висновок: формування правової культури не є відокремленим процесом, це комплексна проблема, вирішення якої вбачається на шляху розвитку всіх видів і напрямків культури.

Правова культура є складовою і важливим початком демократії, так як справжня демократія не існує поза законом.

Основним завданням держави, яка поставила за мету організацію своєї внутрішньої діяльності на дійсно правових засадах із використанням досягнень правової культури, є створення такого юридичного механізму, такого морально-правового клімату в суспільстві, які б гарантували людині реальну свободу повдінки у поєднанні з відповідальністю перед суспільством, забезпечили її права, соціальну захищеність, повагу її гідності, поставили людину в центр економічних, соціальних, політичних і культурних процесів.

Використана література

Конституція України. – к., 1996.

Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М., – 1996.

Сальников В. П. Социалистическая правовая культура: методологические проблемы. – Саратов, 1989.

Семитко А. П. Правовая культура социалистического общества: сущность, противоречия, процесс. – Свердловск, 1990.

Явич Л. С. Сущность права. – Ленинград, 1985.

Менюк О. А. Формування правової культури підприємця: теоретичні та прикладні аспекти. – Київ, 2001

Каминская В. Л. Ратінов Л. Р. Правосознание как элемент правовой культуры. Правовая культура и вопросы правового воспитания. – М., 1974

Алексеев С. С. Проблемы теории права: курс лекций. – Свердловск, 1971. – т.1

Семитко А. П. Понятие, структура и функции правовой культуры. – Барнаул, 1986

Гавриленко Г. Правова держава і правова культура. Право України. 1993. – №1

Цвік М. В. Загальна теорія держави і права. Навч. підручник. – Х., 2002

Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України. Право України. 2001 №4

Сливка С. Юридична деонтологія. Навч. посібник. – Київ, 2003

Копейчиков В. В. Загальна теорія держави і права. Навч. посібник. – к., 1997

Менюк О., Головченко В. Формування правової культури підприємців як практина потреба. Право України. 2001. №1

Костенко О. Правова культура і економічна безпека. Право України. 1999 – №3

Пропєєв С. В., Шамрай В. В. Національний характер і українське буття. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. –к., 1996

Скуратівський А. Правова культура в контексті особливостей розвитку соціального буття українського суспільства та національного характеру українців. Вісник Української Академії державного управління. 2002 – №4

Нові політичні реальності на рубежі тисячоліть: Закл. слово Президента України на науково-практичній конференції 16.06.2001. Урядовий кур’єр. 2001. – 14 червня

Невважай И. Д. Типы правовой культуры и формы правосознания. Правоведение. – М., 2000. – №2

Годованець В., Капенко В., Пертичний В. Правова просвіта громадян України: методологічні проблеми розроблення концепції. Право України. 1999. – №1