Представництво широко застосовується на практиці і може здійснюватися особами, склад яких визначено Цивільно-процесуальним законодавством.

Представниками можуть бути:

члени органів управління, працівники державних підприємств, установ, організацій, кооперативних організацій _у справах цих підприємств установ, та організацій;

уповноважені профспілок – у справах працівників, а також осіб, захист прав та інтересів яких здійснюється професійними спілками;

уповноважені організацій, яким їх статутом чи положенням надано право представляти інтереси членів цих організацій, _у справах членів цих організацій;

адвокати – в справах громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства [16,  с. ].

Закон чітко зазначає, що консультації та роз’яснення, які надаються громадянам, можуть стосуватися лише юридичних питань. У своїх відносинах з клієнтом суб’єкт надання консультацій має спиратися виключно на норми законодавства, приписи права , залишаючи поза дужками власні інтереси, політичні чи соціальні вподобання, побутову емоційність. Це означає, що він у своїх усних консультаціях чи документах, які він видає повинен наводити ті чи інші норми законодавства та практику їх застосування. При цьому держава повинна забезпечувати особам, що находяться в економічно несприятливих умовах, можливість отримання необхідної юридичної консультації по всіх питаннях, які можуть зачіпати їх права та інтереси. Юридичні консультації повинні надаватися або безоплатно, або при умові оплати особою, що звернулася законодавство консультацією, суми, що відповідає його фінансовим можливостям [2].

Отже, правова допомога в нашій державі не врегульована належним чином. Хоча даний інститут права є досить необхідним для ефективної реалізації громадянами своїх прав. Тому держава повинна законодавчо врегулювати такі правовідносини, так щоб правова допомога в Україні надавалась на рівні розвинутих європейських держав.

Розділ ІІІ. Суб’єкти надання правової допомоги та їх характеристика.

3.1. Види суб’єктів надання правової допомоги.

Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб’єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такі види суб’єктів надання правової допомоги:

державні органи України, до компетенції яких входить її надання (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);

адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від протиправних діянь та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах;

суб’єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України;

об’єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод [8].

Так, згідно із Законом України „Про звернення громадян" всі органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об’єднання громадян, посадові особи зобов’язані безоплатно надавати громадянам правову допомогу шляхом повідомлення по суті отриманих скарг, пропозицій та заяв [7]. Зокрема, Міністерство юстиції України здійснює інформування населення про діяльність установ юстиції, сприяє поширенню знань про право, роз’ясненню чинного законодавства, забезпечує взаємодію державних органів у проведенні спільних заходів, спрямованих на підвищення правової свідомості населення тощо.

Одним із видів підприємницької діяльності, яка здійснюється на підставі ліцензії, є юридична практика. Вказана ліцензія, що видається Міністерством юстиції України, дає право на такі, зокрема, види юридичних послуг: надання консультацій та роз’яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок із законодавства; складання заяв скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів громадян за їх дорученням у судді та інших державних органах у кримінальних, цивільних, господарських справах і справах про адміністративні правопорушення; здійснення представництва громадян та захист їхніх прав та законних інтересів у центральних та місцевих органах виконавчої влади й органах місцевого самоврядування.

3.2. Адвокатура України як суб’єкт надання правової допомоги.

В системі органів, що забезпечують захист прав, свобод і законних інтересів громадян, а також підприємств, установ і організацій особливе місце займає адвокатура.

У перекладі з латини слово „адвокатура” означає „закликати”, „запрошений” [17, с. ].

Адвокатура – це добровільне професійне громадське об’єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу [18 с. ; , с. ; ].

Адвокатура сприяє охороні прав і законних інтересів громадян і організацій, здійсненню правосуддя, дотриманню і зміцненню законності, вихованню громадян в дусі точного і неухильного виконання законів, бережливого ставлення до громадського майна, дотримання дисципліни праці, поваги до прав, честі і гідності інших осіб, до правил співжиття [19, с. ].

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності [17, с. ].

Закон про адвокатуру окремо закріплює норму, яка стосується гарантій адвокатської діяльності. Нею встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняється законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. Документи, пов’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Відповідно до ст..2 Закону України „Про адвокатуру” – адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника