Адвокатура здійснює такі види діяльності: дача консультацій та роз’яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; здійснення представництва в суді інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям; посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть; здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб [18, с. ; ].

Так, виходячи із вище зазначеного слід сказати, що адвокатура в Україні є органом, який спеціально покликаний сприяти захисту прав, свобод, представляти законні інтереси громадян України та іноземців.

3.3. Нотаріуси як суб’єкти надання правової допомоги.

Нотаріат – термін походить від латинського слова „нота” – знак. В Древньому Римі нотаріусами називали осіб, як складали проекти угод і вживали для швидкості письма стенографічні знаки. Нотаріат в Україні – це система органів, посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії передбачені Законом України „Про нотаріат”, з метою надання їм юридичної вірогідності [18, с. ].

Органи нотаріату відіграють важливу роль в справі управління і охорони суспільних відносин і забезпечують захист майнових прав та інтересів фізичних та юридичних осіб. Нотаріат здійснює охорону державної власності, прав і законних інтересів громадян і організацій, зміцнює законність і правопорядок, попереджує правопорушення шляхом правильного своєчасного посвідчення договорів та інших угод, оформляє спадкові права, вчинення виконавчих написів тощо [20, с. ]. Виконуються дані завдання не мільки шляхом вчинення органами нотаріату нотаріальних дій. Виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення громадянами чи посадовими особами законів, органи нотаріату зобов’язані попередити про виявлені правопорушення відповідні органи чи посадові особи для прийняття необхідних заходів до їх усунення. Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і пройшов стажування протягом шести місяців в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість [18, с. ; ]. Нотаріус користується наступними правами:

витребування від підприємств, установ, організацій, відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

давання роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій; складання проекти угод і заяв;

виготовлення копій документів та виписки з них;

давання консультації правового характеру;

чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

До системи нотаріальних органів належать: державні нотаріальні контори; державні нотаріальні архіви; приватні нотаріальні контори; уповноважені особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів; дипломатичні представництва України; консульські установи України за кордоном [18, с. ].

Отже, законодавством чітко не визначено коло суб’єктів надання правової допомоги, а тому крім зазначених вище суб’єктів правову допомогу можуть надавати й інші органи і особи. В Україні немає єдиного законодавчого акту який би регулював порядок надання правової допомоги громадянам. Даний порядок регулюють спеціальні, для того чи іншого суб’єкта що надає правову допомогу, законодавчі акти.

Висновки

Отже, як видно із змісту даної теми права людини і громадянина є невідчужуваними і невід’ємними правами кожної особи. Дані права закріплені в Конституції України. Основному Законі нашої держави, та інших законах та підзаконних нормативних актах. В процесі життєдіяльності, коли особа намагається реалізувати надані їй права, виникають різні обставини, які порушують її права, ускладнюють чи роблять неможливим їх подальше здійснення. В такому випадку дана особа потребує відповідної кваліфікованої правової допомоги. Правова допомога є важливим інструментом у реалізації громадянами своїх суб’єктивних прав та інтересів. Вона також виступає одним із важливих інститутів права. І високий рівень надання правової допомоги громадянам є однією із основних ознак дійсно суверенної, демократичної правової держави.

В сучасний період розбудови правової держави допомога правового характеру надається на досить таки низькому півні порівняно із розвиненими країнами світу. Це викликано тим, що законодавство України дуже слабо регламентує питання правової допомоги. У діючому законодавстві України, яке регулює даний процес відсутні норми, що дають визначення поняття правової допомоги, форми і принципи її надання, коло суб’єктів надання правової допомоги тощо. А також відсутні вимоги, які ставляться до правової допомоги.

Автор даної роботи вважає, що таке становище нашої держави в сфері надання правової допомоги докорінно змінилося б, якщо би законодавчий орган нашої держави прийняв закон „Про правову допомогу”. І при його прийнятті були враховані здобутки розвинутих держав світу, та здобутки міжнародної практики.

Автор роботи в структуру даного закону вніс би слідуючи норми:

норма, яка б давала визначення поняття правової допомоги;

норма, що містить в собі основні принципи надання такої допомоги;

норма, що містить вимоги до самої допомоги правового характеру;

норма, про порядок надання такої допомоги;

норма, що містить відомості про форми надання правової допомоги в Україні;

коло суб’єктів, що мають право звертатися за правовою допомогою, та порядок звернення;

перелік органів, які надають правову допомогу, їх права та обов’язки;

норма, яка зазначає яка допомога є платною, а яка безкоштовна, і кому і в яких випадках вона надається;

інші норми, які б удосконалили даний закон.

Коли усі ці норми будуть законодавчо закріплені та врегульовані, тоді можна впевнено говорити, що правова допомога відповідає стандартам розвинутих держав світу, і Україна є дійсно правовою державою.

Список використаних джерел

Конституція