Курсова робота

з теорії держави і права на тему:

“Судові та інші гарантії захисту прав і свобод громадян України”

Зміст

Вступ

Розділ 1 Судовий та інші види захисту як найвищі гарантії забезпечення прав і свобод громадян України

Розділ 2 Поняття гарантій прав та свобод людини і громадянина

2.1. Види гарантії прав та свобод людини і громадянина

2.2. Конституційні гарантії як вид правових гарантій

2.3. Характеристика політичних, ідеологічних та юридичних гарантій захисту прав та свобод громадян України

Розділ 3 Юридичні та соціальні гарантії як специфічний правовий засіб захисту прав людини і громадянина

3.1. Гарантії прав особи у кримінальному процесі та їх характеристика

3.2. Гарантії прав працівників на охорону здоров’я

Розділ 4 Структура механізму захисту прав людини в Україні

4.1. Гарантії права людини на самозахист

4.2. Соціальний захист громадян

Розділ 5 Свобода слова як гарантія забезпечення демократії у державі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

На забезпечення прав і свобод спрямоване таке поняття як “гарантії”. Гарантії покликані здійснювати та охороняти права та свободи людини і громадянина, практично реалізувати їх. Поняття “гарантії” дуже широке, ось чому воно охоплює всю сукупність об’єктивних і суб’єктивних чинників. Вони ніколи не бувають одного виду. Кожен вид гарантій спрямований на ту чи іншу реалізацію прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Гарантії повинні не тільки гарантувати права на свободи громадян, а й захищати їх.

Найвищою гарантією забезпечення політичних, соціальних, економічних та особистих прав і свобод громадян є судовий захист.

Судовий захист є одним з найважливіших захистів прав і свобод людей.

Вже зі свого боку цивільний процес – це форма забезпечення правильного правосуддя, гарантій права громадян на судовий захист.

Захист є важливим для людей. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найбільшою цінністю (за Конституцією України – стаття 3).

Держава також є найвищою гарантією особистості. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Головним обов’язком держави є забезпечення прав і свобод людини.

Таким чином, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Кожна гарантія гарантує право на захист своїх прав як у судовому, так і в цивільному процесі.

1. Суд повинен забезпечити захист соціально-економічних, політичних прав, особистих прав та свобод громадян. Судовий захист – найвища гарантія забезпечення прав та свобод громадян, оскільки суд займає певне становище у системі влади Комаров В. В. Цивільно-процесуальне право України. – Х.: 1992 р. ст. 22.

Видатний юрист А. Ф. Коні писав: там, де йде діло про відношення цілого суспільства до своїх співчленів, про обмеження їх особистої волі в ім’я загального блага і про захист прав окремих громадян, – ця справидливість повинна знаходити своє вираження в законодавстві, яке тим вище, чим глибше воно вдивляється в життєву правду людських потреб та можливостей – в правосудді, що вершиться судом, який тим вище, чим більше в ньому живого, а не формального відношення до особистості людини.

Крім винятковості судової влади, в правосудді повинна втілюватися повнота судової влади. Повнота судової влади – невід’ємна якість правосуддя. Вона виявляється в тому, що в правовій державі правосуддя повинно бути доступним. Інакше кажучи, всі громадяни повинні мати рівні змоги використовувати судовий захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

В громадянській свідомості ідея правосуддя зв’язується з повнотою судової влади. Дійсно, повнота судової влади, поряд з її винятковістю, дозволяє називати правосуддя “правосуддям”, дозволяє розглядати інститут правосуддя як гарантію реалізації свободи і справидливості, правового порядку.

Якщо правосуддя – це судова діяльність по реалізації судової влади, то цивільний процес – це форма реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя і гарантії права громадян на судовий захист. Такий зв’язок правосуддя і цивільного судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми. Поза цивільним судочинством, яке забезпечує гарантії його здійснення, правосуддя неможливе, рівно як і розгляд справи, якщо він не здійснюєть судом, не є цивільним правом.

Таким чином, правосуддя в цивільних справах і цивільний процес в спеціально-юридичному значенні – самостійні явища. Правосуддя – форма реалізації судової влади, а цивільний процес – форма здійснення правосуддя, яка покликана забезпечити і гарантії правосуддя, і гарантії особи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизначення або оспорювання Цивільний Кодекс України. – стаття 15.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим особам, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої – п’ятої ст. 13 ЦКУ.

1. Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених конституцією.

2. У випадках, встановлених конституцією та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу місцевого самоврядування.

3. Орган державної влади, орган АРК або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів