Правові засоби як вид юридичних гарантій являють собою вельми широкий спектр. Їх основу становлять закріплений у законі обов'язок держави, її органів, посадових осіб, громадян, різних суспільних об'єднань суворо додержуватись і виконувати закони.

Велике значення серед правових гарантій мають конструкційно-правові засоби – принципи, норми, процедури, які покликані забезпечити верховенство права і конституції як основного джерела національного законодавства, додержання прав, свобод і законних інтересів громадян. Конституція України встановлює систему органів нагляду і контролю за станом законності у сфері законотворчості та сфері правореалізації.

Конституція України встановлює систему органів нагляду і контролю за станом законності у сфері законотворчості та сфері право реалізації. Особливу роль у забезпеченні верховенства Конституції відіграє Конституційний Суд України.

Важливе місце серед правових гарантів посідає право на судовий захист. Відповідно до ст. 55 Конституції України “кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб”. На захист прав і свобод людини спрямований інститут Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Кожному надається право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст.. 55).

Серед правових засобів гарантування прав і свобод людини значна роль відводиться процедурним нормам. Законодавчо закріплені права і свободи можуть успішно реалізовані лише при наявності надійного процесуального механізму реалізації цих прав, їх забезпечення та захисту.

До організаційно-правових заходів як виду юридичних гарантій прав і свобод належить діяльність суб'єктів правовстановлюючих повноважень, яка спрямована на удосконалення законодавства. Кінцевою метою їх діяльності є створення правових за змістом законів, інших нормативно-правових актів.

У системі організаційно-правових заходів велике значення має видання індивідуально-правових актів. Приймаючись на основі законів, вони спрямовані на забезпечення законності в реальних конкретних життєвих ситуаціях, на усунення перешкод у додержанні, виконанні, використанні прав і свобод громадян іншими суб'єктами права, на ліквідацію допущених правопорушень (відміна незаконних нормативно-правових актів, вироків суду, адміністративних стежень тощо).

Провідна роль серед юридичних гарантій належить здійснення правосуддя – діяльності судів, які розглядають і вирішують цивільні та кримінальні справи з метою захисту прав громадянина усіх суб'єктів права. Правосуддя виконує і контрольну функцію.

Судовий контроль проводиться конституційними, господарськими судами, судами загальної юрисдикції. Здійснювані судовими органами організаційно-правові заходи захисту прав суб'єктів – це, з одного боку, заходи захисту, які здійснюються за ініціативою суб'єктів, чиї права порушені, а з другою – заходи судового контролю.

(У забезпеченні) Зміцненню законності і правопорядку сприяють і захисно-поновлюючі заходи по відновленню порушених прав громадян і організацій. Ці заходи здійснюються, як правило, за ініціативою самих суб'єктів порушених прав з їх скаргами, заявами. До таких заходів належать:

Примусове виконання юридичних обов'язків (стягнення за рішенням суду аліментів, податків та ін.);

Усунення перешкод у здійсненні права (скасування незаконного рішення, яке перешкоджає здійсненню права);

Відновлення попереднього стану, що існував до порушення права (наприклад, індивідуально-правовий припис здійснити певну роботу, виконати вказану дію для усунення перешкод у користування суб'єктивними правами, відшкодування нанесеної шкоди та ін.).

До контрольно-наглядових заходів гарантування законності належать прокурорський нагляд, нагляд органів державної інспекції, відомчий контроль.

3. Конституція України в своєму ІІ розділі проголошує рід прав і свобод людини і громадянина в Україні, що є важливим кроком для побудови суверенної, незалежної, демократичної та соціальної держави. Але мало права оголосити, необхідно створити певні механізми реалізації цих прав, оскільки забезпечення, гарантування та реалізація прав і свобод людини є однією з найважливіших ознак правової держави. Проголошення прав і свобод є важливою, але не єдиною ознакою правопорядку у суспільстві. Необхідно також створити умови для реалізації необхідних прав, що може бути забезпечено надійною системою гарантій у цій сфері. Йдеться, зокрема, про соціально-економічні, організаційні, правові, духовні та інші гарантії.

Визначення соціальних гарантій захисту прав і свобод людини об'єктивно має передувати загальне визначення гарантій прав та свобод людини і громадянина.

Гарантії прав та свобод людини і громадянина це умови, засоби, які забезпечують здійснення у повному обсязі і вибічну охорону прав та свобод людини. Поняття “гарантії” охоплює усю сукупність об'єктивних і суб'єктивних чинників спрямованих на практичну реалізацію прав та свобод, на усунення можливих перешкод повного або незалежного здійснення.

Гарантії являють собою соціально-політичне та юридичне явище, яке характеризує три моменти:

Пізнавальний, який дозволяє розкрити предметні теоретичні знання про об'єкт їх впливу, отримати практичні знання про соціальну і правову політику держави.

Ідеологічний, використовуваний політичною владою як спосіб пропаганди демократичний ідей всередині країни та за її межами.

Практичний, що визнається як інструментарій юриспруденції, передумова задоволення соціальних благ особи.

Виходячи з цього, можна визначити гарантії як систему соціально-економічних, політичних, юридичних, організаційних передумов, умов, засобів і способів, що створюють можливості особистості для здійснення своїх прав, свобод, інтересів. Російський вчений А.Ф.Нікітін визначає гарантії прав та свобод як обов'язки держави захищати людину, створювати правові, соціальні культурні умови для реалізації її прав і свобод; діяльність міжнародних і державних організацій по захисту прав людини.

Відповідно до цих міркувань можна зробити висновок, що гарантії прав та свобод людини і громадянина як загальне поняття являють собою основні способи, засоби, за допомогою яких кожна особа має можливість реалізувати свої права.

Традиційно гарантії прийнято розподіляти га загально-соціальні та юридичні. Але в умовах правової держави вся гарантії слід визначити як юридичні, що поділяються на нормативно-правові гарантії.

Юридичні гарантії –