Суттю права на соціальний захист є умови, що створюються державою для реалізації права на соціальний захист. Змістом є заходи, які вживаються державою для забезпечення цього права. Формою є пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування і забезпечують рівень життя не нижче від встановленого прожиткового мінімуму.

Стаття 45 Конституції України гарантує право на відпочинок, сутністю якого є створення державою умов для реалізації цього права. Змістом його є надання днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановлення скороченого робочого дня для окремих професій і виробництв, скорочення тривалості роботи у нічний час. Формою гарантії права на відпочинок є певний час, передбачений для відпочинку.

Отже, гарантії соціальних прав та свобод людини і громадянина як поняття являють собою систему засобів і способів, що дають можливість для захисту своїх прав на володіння, користування та розпорядження соціальними благами.

Зо своєю Суттю Гарантії являють собою умови, що зобов'язана створити держава для реалізації прав. За змістом – це система заходів, яка спрямована на реалізацію прав (організація охорони здоров'я, відпочинку, соціального забезпечення).

За формою гарантії – це передбачені Конституцією і законом України організаційні і правові форми реалізації соціальних прав і свобод людини і громадянина.

3.1. Питання щодо публічної природи гарантій прав особи у судочинстві обумовлена наступним. По-перше, тією увагою, яка звернена сучасною теорією держави і права, теорією кримінального процесу на становище особи та її інтересів у “структурі цінностей” держави і на переорієнтації правозастосовчої практики на природно правові цінності. По-друге – запитом законотворчої практики на розроблення системи гарантій прав особи і механізму їх реалізації при здійсненні правосуддя. Такий “запит” може бути сформований тільки там, де значення окремої особи “виведено” у ряд найважливіших державних та суспільних цінностей. Дане становище характерно для країн, чия правова політика визначається завданням формування правової держави. Правова політика, як особлива форма вираження державної політики, спосіб юридичної легітимації, закріплення і здійснення політичного курсу держави, волі її офіційних лідерів і владних структур, реалізується, в першу чергу, в конституції, законах, інших основних нормативно-правових актах. Саме це визначає нормативно-правовий аспект розгляду джерел публічності гарантій прав особи у кримінальному судочинстві. Найважливішим тут є положення конституційного права про нормативність Конституції України, включаючи конституційні настановлення та принципи. Результатом нормативності перших – це юридичне закріплення правових орієнтирів, цільових настановлень для організації правового регулювання і правозастосовчої діяльності. У свою чергу, нормативність конституційних принципів обумовлює націлюючий вплив на правову систему і надає їм статус конституційно-правових принципів, якими повинні керуватися всі правотворчі та правозастосовчі органи, громадяни та інші суб'єкти конституційно-правових відносин.

Відповідність вказаних конституційних положень вимогам нормативності права передбачає обов'язковість виконання викладених у них настановлень. Обов'язковий характер деяких видів діяльності такого учасника конституційних правовідносин як держава. Обов'язковий характер вказаного виду діяльності держави фіксується також у конституціях інших країн. При цьому незалежно від форми конституціювання обов'язку держави із забезпечення прав та свобод особистості не тільки формує цільову настанову для правозастосовувача, а й визначає імперативний метод правового регулювання галузевий правовідносин, які в цьому зв'язку виникають. Вказане, у свою чергу, потрібно розцінювати як своєрідну гарантію реалізації даної конституційної норми – принципу.

Слід зазначити, що в цілому гарантії реалізації конституційно-правових норм і, зокрема, норми – принципи містяться як у положеннях конституційного права, так і у нормах інших галузей права, у тому числі – кримінально-процесуального. І тут привертає увагу той ступінь конституційно встановленої гарантованості, яку “поширив” український законодавець на права і законні інтереси особи, поклавши обов'язок з їх забезпечення на державу і закріпивши його у загально регулятивних конституційно-правових нормах, насамперед: норми – програми (ст. 1 – “Україна є правова держава”); норми – принципи (ст. 3 – “Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави”); норми – гарантії (ст. 22 – “Конституційні права і свобода гарантуються...”) та інші.

Очевидно, такий ступінь конституційно закріпленого права державної основи у діяльності із забезпечення прав особи повинен бути сприйнятий і галузевим законодавством, і відповідними положеннями теорії кримінально-процесуального права. Кримінально-процесуальний кодекс України реалізовує вказану вимогу Конституцій у низці відповідних норм як загального характеру (надання діяльності з “охорони прав і законних інтересів” особи статусу завдання кримінального судочинства – ст. 2, закріплення обов'язку осіб, які провадять кримінальний процес; забезпечення права осіб, котрі беруть участь у справі, - ст. 53: встановлення обов'язку прокурора на всіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення будь-яких порушень закону, від кого вони не виходили б, - ч. 2. ст. 25 та інші), так і щодо конкретних процесуальних ситуацій (обов'язок забезпечити безпеку осіб, котрі беруть участь у процесі, - ч. 3. ст. 52; обов'язок вживати заходів до відшкодування шкоди, заподіяної злочином особі, ч. 2. ст. 29; обов'язок вживати заходів з забезпечення процесуальної підтримки особам, які не можуть самостійно реалізувати свої права, - пп.. 1-2 і 5-6 ч. 1. ст. 45 ч.2. ст. 19 та інші), у тому числі – слідчих дій (ч.2. ст. 197, ст. 185). У свою чергу, теорія кримінального процесу відображає обов'язок держави щодо завдання (мети) кримінально-процесуальної діяльності компетентних органів та посадових осіб, принципи кримінального процесу та процесуальні (судові) гарантії.

Аналіз відповідних норм кримінально-процесуального законного