У свою чергу особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання

чи збереження грошей зараховуються проценти за користування
ними згідно зі ст. 536 ЦКУ.

Поряд із загальними правилами ЦК як виняток з них називає
випадки, коли майно, хоча і було набуте безпідставно, проте не
підлягає поверненню.

Не підлягають поверненню безпідставно набуті:

заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії,
допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ін-
шим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові
суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх випла-
та проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за
відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з бо-
ку набувача. [ , 2, 712 – 716 ]

Висновок.

Проаналізувавши недоговірні зобов’язання можна дойти такого висновку нарівні з договорами найбільш розповсюдженими підставами
виникнення зобов'язань можуть виступати зобов'язання з односто-
ронніх дій, до яких, зокрема, належать зобов'язання, що виника-
ють із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, та
зобов'язання, що виникають із публічної обіцянки винагороди за
результатами конкурсу, вчинення дій у майнових інтересах іншої
особи без її доручення, запобігання загрози життю, здоров'ю, майну
фізичної або юридичної особи, рятування здоров'я та життя фізич-
ної особи, майна фізичної або юридичної особи.

У зв’язку із появою у ЦКУкраїни більш ширшої ланки недоговірних зобов’язань це дало змогу точніше врегульовувати різні види спорів які виникають із цивільно-правових відносин що стосується інших видів недоговірних зобов’язань згідно чинного законодавства.

Список використаної літератури.

Конституція України, 1996 рік.

Цивільний кодекс України, 2004 рік.

3.Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ “Одісей”, 2003. – 856 с.

4. А. Н. Діденко. Сучасне ділове мовлення. 3-тє видання – К.: Либідь. 2001. – 383с.

5.Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. Підручник Цивільне право. – К.: Істина, 2003. – 776с.

6. І. А. Біріков, Ю. О. Заіка, В. М. Співак. Цивільне право України.- К.: Науковак думка 2000. – 304с.

7.М. И. Брагинскый Публичное обещание награды ( гл. 56. Гражданский кодекс Российской Федерации. – Ч. 2. Текст, комментарии, алфавитно- предметный указатель.

8.С. В. Глущик , О. В. Дияк, С. В. Шевчук. Сучасні ділові папери. – К.: А. С. К. – 2001 – 400с.

9. О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова. Підручник у 2-х томах. – К.: Інтер, 2002.

10.Я. М. Шевченко. Цивільне право України, 2003. – 234с.

.