На практиці ж суди нерідко відступають від цих вимог — не виносять ухвал, не оголошують і не обговорюють поставлених учасниками запитань. Буває й так, що суди дозволяють прокурору самому передавати експертові пе-релік необхідних запитань.

У своїй ухвалі суд повинен вказати також те, з яких підстав відхилені ті чи ті запитання окремих учасників. Іноді виносяться питання без попереднього їх одержання від захисник і підсудних, чим ущемляються права и інтереси останніх.

Звичайно, захисник ставить на розв'язання експертів тільки ті запитання, які можуть мати певне захисне значення. Щоб розібратись у висновку експерта, зрозуміти хід проведення досліджень, значну роботу має провести й сам захисник. Адже некритичне сприйняття роботи експерта несе серйозну небезпеку для підзахисного.

Експерт повинен дати висновок, а не «відповіді на запитання». Серйозним порушенням процесуального закону є випадки, коли експерт взагалі не складає жодного документу, а тільки дає усні відповіді на запитання.

Якщо захисник не згоден з висновками експерта і якщо для цього є достатні підстави, він подає відповідне мотивоване клопотання, в якому вказує на помилковість, необґрунтованість або неправильність і неповноту експертного дослідження.

Експертиза в суді — це не продовження роботи, проведеної під час досудового слідства, а самостійна процесуальна діяльність. Допит експерта у суді — один із способів перевірки й оцінки якості експертного висновку. Такий допит проводять у випадках, коли висновки експерта потребують доповнення або роз'яснення, викликають обґрунтовані сумніви. Ґрунтовна робота з висновком експерта дає можливість для відповідної оцінки та аналізу цього доказу в захисній промові [19; с. 100].

3.3. Захисна промова по закінченню судового слідства

Захисна промова в судовому розгляді кримінальної справи є одним з важливих засобів здійснення захисником своїх функцій. В ній захисник підводить підсумок судовому слідству, викладає висновки, до яких він прийшов в процесі дослідження доказів.

Захисна промова, її підготовка і зміст визначаються обставинами справи і залежать від них. Вона повинна бути правдивою, глибоко продуманою, грунтуватися на правильній оцінці встановлених в суді фактів і обставин, логічною і послідовною, виховувати услухачів повагу до законів.

Вислухавши захисну промову, судді отримують можливість всебічно дослідити справу, знайти істину і прийняти правильне рішення.

Важливе значення має підготовка судової промови. В даному випадку необхідне засвоєння захисником матеріалів попереднього слідства, глибоке знання законодавства і судової практики. Але це лише попередній етап підготовки. Тому необхідно критично і творчо їх усвідомлювати, перевірити відповідність зроблених висновків обставинам справи. Залежно від правильності чи неправильності цих висновків їх можна підтримувати або повністю чи частково заперечувати, вносити до них корективи. При підготовці захисної промови оратор повинен зайняти певну позицію щодо вивченого матеріалу. При цьому він повинен бути внутрішньо переконаний в її правильності, справедливості і логічності. Цей етап роботи є також лише підготовчим.

Справжня ж підготовка до промови починається лише тоді, коли слідство підходить до кінця, - необхідно, щоб матеріали і докази, що складатимуть основу промови, витримали перевірку. А до цього оратор лише накопичував матеріали, запам'ятовував чи записував окремі факти, які він вважав установленими, окремі думки, порівняння, образи, деякі вирази, цитати.

Найкраще підготуватися до промови дозволяють практика, досвід, загальноосвітній рівень юриста. Для початкуючих юристів підготовка до промови є обов'язковою. В таких випадках можна підготувати повний її текст або конспект, але так чи інакше, судовий оратор повинен знати, що він хоче сказати. Адвокат повинен пам'ятати, що ні він сам, ні хто інший не зможуть після того, як промова проголошена, виправити помилки, прогалини.

Слід також зазначити, що робота над справою повинна протікати не лише за столом і не лише в робочий час. Про справу потрібно думати багато і постійно. Тільки тоді з'являться необхідні думки, оратор побачить головне у справі. Адже ті промови, які здаються виголошеними легко, просто, без будь-яких труднощів, насправді являються результатом великої напруженої праці над справою. Тому при кожній нагоді необхідно подумки повертатися до справи, роздумувати над нею.

Проте в будь-якій судовій промові, належним чином і серйозно підготовленій, мають бути план, поступовий логічний розвиток думки, чіткі висновки. Але тільки досконале знання породжує виразність думки і точність висловлювання. Обов'язковою умовою виразності промови є правильна вимова слів. Адже публіка в залі судового засідання досить жваво реагує на будь-які неточності мови. Тому адвокату необхідно постійно працювати над собою в цьому напрямі.

Важливе значення має композиція судової промови, яка являє собою логіку розвитку позиції судового оратора з урахуванням особливостей аудиторії і обстановки, а також мети переконати суддів у правильності своїх висновків. При цьому ораторське мистецтво як раз і проявляється в умінні композиційно правильно побудувати промову відповідно до її мети. Адже композиція дозволяє викласти матеріал промови логічно, струнко, послідовно, зрозуміло, переконливо, доступно, виразно. Образ захисної промови визначається загальною композиційною системою, її побудовою.

Побудова промови і її оформлення в першу чергу залежать від змісту виступу.

Так, загальновизнаним є поділ судової промови на частини. Тому обдумувати їх розміри і пропорційність слід, керуючись одним - промова має бути переконливою. Всі її частини повинні бути взаємопов'язані, і кожна має починатись лише тоді, коли попередня частина або теми вичерпані.

Головну частину промови займає аналіз доказів. Тому захиснику необхідно ретельно продумати всі аргументи, в тому числі і з протилежного боку.

Важливе значення для захисту має також репліка адвоката. Тому