репліку не слід зводити до обговорення другорядних, дрібних і приватних запитань. У ній повинні бути чітко виділені і сформульовані суть розходжень, суперечностей між учасниками судових дебатів; висновки, які спростовують заперечення суперника, і факти, які підтверджують ці висновки; кінцеві висновки, які випливають із усієї системи аргументації захисника. Необхідно також пам'ятати, що у репліці захисник не повинен торкатися інших питань, не порушених у репліці прокурора; захисник можу зупинитися не на всіх пунктах заперечень державного обвинувача, а лише на основних найважливіших моментах; в окремих випадках, коли репліка прокурора дає привід для додаткової аргументації, це повинно бути зроблено коротко, щоб репліка не перетворилася у другу захисну промову.
Щодо альтернативи у захисній промові, то вона є неприпустимою.
Отже, переконливість судової промови визначається правильністю позиції, вмінням оперувати фактами, здібністю знайти психологічний контакт із залом, схвильованістю оратора, яка завжди відчувається присутніми.
Після проголошення вироку захисник, так як і підсудний мають право ознайомитись з протоколом судового засідання та подати на нього зауваження чи доповнення, якщо у них такі будуть.
РОЗДІЛ 4. АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ ЗАХИСНИКОМ СУДОВОГО ВИРОКУ
4.1. Порядок подачі апеляційної скарги до апеляційного суду
Питання про участь захисника в розгляді кримінальної справи в апеляційній інстанції виникає після звернення особи до адвоката з проханням прийняти відповідне доручення. У процесі бесіди з ним захисник попередньо з'ясовує сутність кримінальної справи, зміст винесеного по справі судом першої інстанції вироку і встановлює, в якій частині і за якими мотивами особа, що звернулася, вважає цей вирок неправильним.
Ст. 348 КПК передбачає, що апеляцію мають право подати:
1) засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;
2) виправданий, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;
3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, - у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;
5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття справи;
6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;
7) цивільний відповідач або його представник - в частині, що стосується вирішення позову;
8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;
9) потерпілий і його представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді " першої інстанції;
10) цивільний позивач або його представник у частині, що стосується вирішення позову;
11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;
12) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Захисник може бути запрошений як засудженим, так і його законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою засудженого (ст. 47 КПК).
Слід мати на увазі, що апеляційне провадження може бути порушено не тільки з ініціативи засудженого (чи його представників), а й внаслідок оскарження потерпілим рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 12 КПК). Оскаржувати дії й рішення суду має право й сам захисник (ч. 8 ст. 48 КПК).
Після попередньої бесіди з особою, що звернулася до нього, захисник повідомити їй свою попередню думку про обґрунтованість чи необґрунтованість її позиції у справі. Остаточна думка захисника звичайно, може бути сформульована тільки після ознайомлення зі справою, оскільки тільки у процесі ознайомлення зі справою можна визначити, наскільки серйозні процесуальні порушення (наприклад, розгляд справи незаконним складом суддів; відсутність підпису одного з суддів на винесеному вироку; відсутність у справі протоколу судового засідання чи підпису на ньому головуючого тощо), які мають потягнути за собою скасування вироку.
Це рівною мірою відноситься як до випадку апеляційного оскарження вироку чи ухвалу суду першої інстанції, так і до випадку прохання особи, що звернулася до захисника, скласти пояснення на апеляцію іншої сторони чи прокурора.
Якщо внаслідок бесіди адвокат доходить висновку про законність і обґрунтованість позиції того, хто звернувся, то захисник дає згоду на укладення договору про ведення справи в апеляційній інстанції або про складання апеляції.
Якщо захисник брав участь у розгляді справи, в суді першої інстанції і вважає винесений судом v справі вирок чи ухвалу правильними, а теж, хто звернувся до захисника, наполягає на його оскарженні, то в цьому разі захисник зобов'язаний роз'яснити останньому безперспективність апеляційного оскарження. Але в цьому випадку засуджений сам вирішить перспективу захисту своїх інтересів шляхом подання апеляційної скарги, і захисник повинен надати йому в цьому процесуальну допомогу.
Якщо ж захисник само як і той, хто до нього звернувся, вважає винесений судом вирок чи ухвалу повністю чи частково неправильним, то він має скласти .відповідну скаргу; якщо захисник вважає винесений в інтересах клієнта вирок правильним, а іншою стороною подана апеляція, то захисник має скласти пояснення на цю скаргу.
У практиці буває, що захисник з тих чи інших причин не має можливості особисто виконати відповідно до укладеного договору доручення підзахисного і передає його іншому захиснику. Подібна передача допустима тільки за згодою клієнта.
Подача апеляції захисником, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, допускається тільки за погодженням з підзахисним, безпосередньо зацікавленим у