Якщо суд першої інстанції виніс рішення у справі, що підлягає припиненню на підставах, зазначених у ст. 367 КПК, то апеляційна скарга має висвітлювати тільки ці питання, не стосуючись вироку по суті.

Прохальна частина апеляційної скарги має бути сформульована коротко, у відповідності з повноваженнями апеляційної інстанції та з зазначенням конкретного пункту цієї статті. В залежності від підстав, за якими ставиться питання про скасування чи зміну вироку, необхідне посилання на відповідні пункти статей 367-372. В разі прохання апелятора про скасування вироку, передачі справи на новий розгляд і прийняття справи вищестоящим судом до свого розгляду по першій інстанції необхідне посилання і на ст. 375 КПК.

Подана в апеляційний суд апеляційна скарга (як і будь-який інший складений захисником процесуальний документ) має бути ретельно стилістично відпрацьована, а машинописний її текст точно звірено з оригіналом, і всі допущені при друку помилки і похибки виправлені.

При складанні апеляційних скарг та інших процесуальних документів необхідно дотримуватися максимальної стриманості й такту. Недопустима найменша розв'язність у викладі тих чи інших питань, безтактні і тим більше образливі випади на адресу іншої сторони й висунутих нею свідків.

Якщо в період складання апеляційної скарги захисник має нові документи, що обґрунтовують доводи апелятора, але не були предметом розгляду судом першої інстанції, то вони мають бути прикладені до апеляційної скарги і зазначені у списку додатків до неї. Це необхідно, передовсім, для того, щоб член другої інстанції, що вивчає справу доповідач мав можливість завчасно продумати значення кожного документу для правильного розгляду судом справи. Крім того, не прилучення документу до апеляційної скарги, а подання його захисником під час своїх пояснень у судовому засіданні може привести до того, що цей документ не буде предметом розгляду судової колегії, позаяк суд другої інстанції вправі відмовити у прилученні його до справи. Така неправильна тактика адвоката, врешті-решт, може негативно позначитися на інтересах його підзахисного.

Як зазначалося вище в силу ст. 348 КПК винесений по справі вирок вправі оскаржити як особи, що беруть участь у справі, так і їх представники – захисники, якщо вони, звичайно, наділені відповідними повноваженнями.

Бувають випадки, коли підзахисний наполягає на включенні у скаргу тих чи інших доводів і міркувань, які відомі йому особисто й які не висувались і не були підтверджені в судовому засіданні якимись доказами. Звичайно, що наділений відповідними повноваженнями (ст. 44 КПК) захисник не вправі включати ці доводи в складену ним від свого імені апеляційну скаргу, оскільки вони не випливають з матеріалів справи. В цьому разі захисник повинен скласти як від свого імені апеляційну скаргу так і від імені підзахисного, включивши в неї як доводи, що випливають із матеріалів справи, так і нові, висунуті підзахисним доводи.

Наступним фоком після складення апеляції є її подання для здійснення апеляційного провадження. Стаття 349 КПК передбачає, що "апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою цієї етапі, подається через суд, який постановив вирок, ухвалучи постанову. До апеляції захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінально-процесуальним Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

4.2. Складання захисником письмових пояснень на подану іншим учасником розгляду справи апеляційну скаргу та на апеляційне подання прокурора

У відповідності до ст. 362 КПК учасники судового розгляду мають право давати пояснення з приводу поданих апеляцій і апеляційних подань прокурора.

Прийнявши доручення на складання пояснень на апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора й ведення справи в суді другої інстанції, захисник ознайомившись із матеріалами справи, має ретельно проаналізувати зміст апеляційної скарги (подання), співставивши доводи апелятора з оскарженим вироком і матеріалами справи.

Якщо апеляційна скарга (подання) містить правильні доводи на користь безумовного скасування винесеного по справі вироку (наприклад, вказівка на процесуальні порушення, перелічені у ст. 367 КПК), то, звичайно, проти них нічого заперечити не можна, позаяк правильний за сутністю вирок, не підписаний кимсь з суддів, що брали участь в його винесенні, чи відсутність у справі протоколу судового засідання тягнуть за собою скасування цього вироку.

Якщо ж апеляційна скарга (подання) містить необгрунтовані чи неправильні доводи, то складання письмового пояснення є необхідним.

Захисник неприпустимо гадати, що необґрунтовані доводи апелятора досить спростувати в усних поясненнях у суді другої інстанції, й апеляційна скарга (подання) буде відхилена. Коли член суду другої інстанції - доповідач із даної справи - вивчає її, в нього складається попередня думка щодо справи. За відсутності у справі письмових пояснень на апеляційну скаргу (подання) доповідач може іноді не звернути увагу на наявні у справі докази, що спростовують доводи апелятора, не врахувати окремі Істотні нюанси справи тощо та, зрештою, в нього іноді може скластися неправильна думка про обгрунтованість апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 383 КПК вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, та вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, можуть бути перевірені в касаційному порядку. Це підвищує важливість того, щоби пояснення на апеляційну скаргу було принесено в письмовій формі.

Робота із складання письмових пояснень на апеляційну скаргу (подання) має починатися із систематизації доказів, що спростовують доводи апелятора.