2.1. Види речей

1) Індивідуально визначені речі – це речі, що виділені із загальної маси речей такого роду, єдині у своєму роді і відрізняються від інших за своїми ознаками.

Індивідуально визначені речі не можуть бути замінені – сторони мають на увазі конкретну річ, визначену індивідуальними ознаками (фасон, колір, номер), за допомогою яких виникає можливість виділити її з ряду інших таких же речей. Речі не виділені до визначеного моменту з ряду аналогічних речей, можуть бути індивідуалізовані шляхом відбору або в процесі їх використання. Серед індивідуально визначених речей слід відрізняти речі унікальні, які існують в одному екземплярі.

Речі, які визначаються родовими ознаками (числом, вагою, мірою) є замінними. Вступаючи у правовідносини з приводу таких речей, сторони мають на увазі родові ознаки речей (тисяча гривень, тонна пшениці, мішок картоплі), а не визначену річ. Відповідні речі можуть бути предметом договору позики і не можуть бути предметом договору оренди. Правове призначення поділу речей на індивідуально визначені і за родовими ознаками, полягає в тому, що у випадку загибелі індивідуально визначеної речі боржник звільняється від обов’язку передати її кредиторові, але зобов’язаний виплатити грошову компенсацію. Якщо предметом зобов’язання виступає індивідуально визначена річ, яка є в натурі, то кредитор вправі вимагати саме цю річ і боржник не вправі замінити її грошовою компенсацією без згоди на те кредитора. У випадку загибелі речей, які мають єдині родові ознаки, за загальним правовим боржник не звільняється від виконання зобов’язання у натрі, оскільки у нього є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого роду.

2) Класифікація речей на подільні та неподільні має правові значення для поділу майна, яке знаходиться у спільній власності та відокремлення певної частки. Рухомі речі можуть бути розділені між власниками та виділом кожному з них його частини в натурі. Нерухома річ передається одному з власників, який сплачує іншим вартість їх частки, або річ може бути продана, а отримана сума розподіляється між власниками пропорційно частці кожного з них.

Неподільними визначаються й такі речі, поділ яких в натурі можливий без зміни цільового призначення, але в значній мірі знижує художню та матеріальну цінність речі (бібліотека, колекція листівок, сервіз).

Класифікація речей на подільні та неподільні проводиться залежно від їх природних властивостей, які зумовлюють можливість фізичного поділу речей на частини, кожна частина зберігає здатність. Не втративши їх основного призначення. Подільна річ вважається такою до певного моменту, після якого подальший поділ призведе до втрати нею свого призначення у випадку. Коли річ неможливо поділити, вона стає неподільною.

3) До нерухомості слід віднести об’єкти природного походження – земельні ділянки, ділянки з надрами, водні об’єкти та об’єкти, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливий без їх зміцнення та зміни цільового призначення.

ЦК закріплює особливості правового режиму нерухомості:

1) Право власності та інші речові права на нерухомість, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації.

2) Зобов’язання, предметом якого є нерухомість провадиться за місцезнаходженням цього майна.

3) Набуття права власності за договором виникає з моменту державної реєстрації цієї нерухомості або переходу права власності на неї до покупця.

4) Встановлений особливий порядок набуття права власності на безхазяйну річ ба більш тривалі строки набувальної давності на нерухоме майно.

5) Діють спеціальні правила укладення право чинів з нерухомістю, які передбачають залежність прав на земельну ділянку від прав на нерухомість.

До нерухомості ЦК прирівнює деякі рухомі за своїми природними властивостями речі – повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації органами, уповноваженими здійснювати контроль за цими об’єктами.

При укладанні договору купівлі-продажу або оренди будівлі, споруд та підприємств одночасно з передачею покупцеві права власності на них передаються права на ту частинну земельної ділянки, яка знаходиться під нерухомістю і необхідна для їх використання. У випадку, коли продається або здається в оренду лише земельна ділянка, власника нерухомості зберігає право користуватися тією частиною, яка зайнята цією нерухомістю та необхідна для її використання, на передбачених договором умовах, а при їх відсутності – право обмеженого користування.

4) При використанні речі або перетворюються на іншу річ, або зберігають свою цілісність тривалий час. Споживними є речі, які в результаті використання знищуються (перетворюються в нішу річ). Неспоживними слід визнати речі, які в процесі використання мають здатність зношуватися (амортизуватися), але зберігають свої властивості протягом тривалого часу.

Правове значення поділу речей на споживні та неспоживні має правове значення, оскільки вказані речі можуть бути предметом лише певних право чинів. Предметом деяких договорів є тільки споживні речі, ряду інших договорів – неспоживні. Так, споживні речі не можуть бути передані за договором майнового найму, оскільки наймач повинен повернути ту саму річ, а це неможливо при використанні споживних речей. Навпаки, за договором позики не можна передати неспоживні речі, бо такий договір передбачає використання взятих речей і повернення замість них таких же, що можливо лише стосовно споживних речей. Деякі договори, наприклад купівлі продажу, поставки можуть укладатися з приводу як споживних, так і неспоживних речей.

2.2. Майно як особливий об’єкт цивільних прав

Майно у широкому змісті розуміється як сукупність речей, майнових прав і обов’язків, у тому числі і виключні права.

Майнові права як об’єкти суб’єктивних цивільних прав не можуть розглядатися як майно у відриві від їхньої юридичної належності тим