Отже, будучи засобом обігу, гроші є важливим чинником сучасної економіки.

2. Гроші як одиниця рахунку – це засіб визначення відносної вартості товарів і послуг. Як одиницю рахунку можна використовувати грошову одиницю для виміру вартості даних товарів і послуг щодо інших товарів і послуг. Наприклад, гривня є грошовою одиницею України.

Одиниця рахунку – це масштаб, що дає змогу людям легко порівнювати відносні вартості товарів і послуг. Будь-який грошовий знак, незалежно від того, чи має він законну платіжну силу чи ні, визначається за такою ознакою: в якому числовому відношенні він перебуває до визначеної рахункової одиниці. Фізичні і ціннісні властивості грошового знака, оскільки вони не виражаються у вигляді числового співвідношення цього знака до визначеної рахункової одиниці, самі по собі не беруть до уваги при виробництві і прийманні платежів.

3. Гроші як засіб утворення скарбів, тобто золото і срібло вилучалося з обігу та зберігалося у скарбницях у декапіталістичних формаціях. В умовах металевого грошового обігу та обміну банкнот на золото центральні емісійні банки були зобов’язані мати заощадження золота у вигляді резервів внутрішнього грошового обігу, обміну банкнот на золото та резерву міжнародних платежів. Золотий запас України складається з золота у злитках, є державною Власністю і становить частину державних золотовалютних резервів України.

4. Гроші можна використовувати як засіб платежі для встановлення суми платежу, який буде здійснено в певний момент у майбутньому, що дає можливість нараховувати відсотки за грошовими зобов’язаннями. Ст. 192 ЦК України встановлює, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України – гривня.

5. Функція світових грошей забезпечує рух вартості в міжнародному економічному обігу і реалізацію взаємовідносин між країнами.

Довіра до грошей учасників економічних відносин базується на стабільності їх вартості. Стабільність вартості грошей – особливий фактор їх доцільності і відіграє важливу роль при формуванні окремих правових конструкцій у грошових відносинах.

Об’єктом розрахункових правовідносин є також гроші, що підлягають сплаті за виконані роботи, поставлену продукцію, надані послуги. У розрахункових відносинах між суб’єктами підприємницької діяльності важливу роль відіграють т.зв. безготівкові гроші.

Об’єктом розрахункових правовідносин залишаються гроші у вигляді грошових знаків. Сутність грошей при переході їх у безготівкову форму не порушуються.

За формою можна виділити два типи грошей: реальні (злитки, монети, паперові гроші) і умовні (банківські чи кредитні гроші, тобто усі форми безготівкових грошей, включаючи електронні).

Електронні гроші є підвидом безготівкових грошей і мають усі характеристики, властиві безготівковим грошам. Знаки вартості, відбиті на електронних носіях інформації, перебувають у прямій залежності не тільки від спеціального суб’єкта, яким є банк, а й від цілої системи забезпечення їх обігу, що включає технічні засоби прийому, обробки і збереження інформації (комп’ютери, бази даних, спеціальне програмне забезпечення підтримки платіжних операцій, канали зв’язку і такі засоби проведення платіжних і розрахункових операцій, як банкомати, платіжні термінали і пластикові картки).

Безготівкові гроші органічно заміняють наявні грошові знаки, про що свідчить витіснення готівки з обороту у розвинутих країнах [3; 157].

Сьогодні існує два підходи до визначення грошей: трансакційний – гроші, як засіб обігу та ліквідний – гроші як засіб збереження вартості [8; 12].

Сутністю грошей при трансакційному підході є те, що тільки гроші використовуються для оплати інших товарів і послуг, а при ліквідному – властивість бути найбільш ліквідним активом. Властивість ліквідності зумовлює легкість, з якою володілець може продати відповідний актив у будь-який момент у майбутньому за певною номінальною ціною.

Розділ 5. Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав

Особисті немайнові блага — це блага, які позбавлені економічного змісту, нерозривно пов'язані з суб'єктом права, визнані суспільством та потребують правової охорони. Вони пов'язані з особою людини і не можуть бути відчуженими. Особисті немайнові блага відносяться, як правило, до категорії абсолютних прав.

Особисті немайнові блага регулюються різними (крім цивільного) галузями права.

Право осіб на захист честі, гідності, ділової репутації в судовому цивільно-правовому порядку передбачене у ст.7 ЦК України.

Чинне законодавство України не дає понять честь, гід-ність, ділова репутація. Проте існує декілька їх неофіцій-них тлумачень.

Честь — це моральна свідомість та категорія етики, що включає в себе усвідомлення індивідом свого соціаль-ного значення та визнання цього значення з боку су-спільства.

Гідність — моральна свідомість, яка полягає в самооцін-ці особою її моральної рівності з іншими членами суспіль-ства, тобто виражає моральне ставлення особи до самої себе, а вже через це - суспільства до неї.

Гідність це самооцінка себе та своїх якостей, мораль-них, ділових, суспільних.

Велика кількість правників вважають, що честь і гідність категорії, які не можуть належати юридичним осо-бам. Виходячи з цього, слід зазначити, що юридичним особам притаманні такі поняття як ділова репутація та престиж.

Ділова репутація — представляє собою оцінку профе-сійних рис конкретної особи. Ділову репутацію може мати будь-який громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, а також будь-яка юридична особа: комерційна і некомерційна організація, державні і муніпалістичні підприємства, установи.

При розгляді цивільних ст. 7 ЦК України, суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості про спростування яких пред'явлений позов, порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. До відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність, ділову репутацію,