виявлення спільного та відмінного у законодавстві, теорії та практиці щодо застосування пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин;

визначення співвідношення позицій суду, адвоката та прокурора щодо застосування ними обставин;

встановлення проблем та перспектив, а також співвідношення у застосуванні пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, визначених кримінальним законом та практикою;

виявлення основних тенденцій судової практики у сфері застосування обставин о категоріям справ.

РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ОБСТАВИН, ЩО ПОМ’ЯКШУЮТЬ І ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ.

1.1. Спільне та відмінне у законодавстві, теорії та практиці застосування обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Кримінальний закон у ст.ст. 65-67 КК України визначає загальні засади призначення покарання та наводить перелік обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. З аналізу вище зазначених статей випливає, що ч.1ст.66 підлягає розширеному тлумаченню, а звідси перелік обставин, що пом’якшують покарання є не вичерпним, тому пом’якшуючими покарання можуть бути визнані і обставини не зазначені у ч.1ст. 66 КК України. А от ч.1ст.67 КК України підлягає обмеженому тлумаченню, отож перелік обставин, що обтяжують покарання є вичерпним і у якості обтяжуючих покарання можуть бути визнані тільки обставини, встановлені ч.1ст.67 КК України. Крім того згідно ч.2ст.67 КК України суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину не визнавати будь-яку із зазначених у ч.1ст.67 КК України обставин, за винятком наступних обтяжуючих покарання обставин, передбачених П.2, 6-7, 9-10, 12 ч.1ст.67 КК України: вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч.2 або 3 ст.28 КК України); вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває у безпорадному стані; вчинення злочину щодо жінки, яка завідома для винного перебувала у стані вагітності; вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством; вчинення злочину загальнонебезпечним способом. Вставка 1.с. 9-10с.

Що ж стосується практики, то нами була вивчена робота місцевих судів: Івано-Франківського міського суду за 2002-2004 р.р. (вибірка 100 справ) та Городенківського р-н, Снятівського р-н, Волинського р-н, Богородчанського р-н судів за квітень – травень 2004 р. (вибірка 100 справ).

Практика показала, що обтяжуючі обставини, які підлягають обов’язковому врахуванню місцевим судом Івано-Франківським міським судом не враховуються при призначенні покарання у 100 % вироків від кількості справ, у яких були наявні відповідні обставини і у 19% вироків від усієї суми вироків, які біли вивчені у процесі дослідження. При цьому мається наувазі така обставина як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч.2 або 3 ст.28 КК України) [8]. Проте слід зауважити, що не враховувались вони оправдано у 16 % усіх вироків, оскільки склади злочинів, по яких у цих 16% кваліфікувалися дії уже включали відповідну обставину у якості кваліфікуючої ознаки, а згідно ч.4 ст.67 КК України повторне врахування такої обставини було б порушенням закону. І тільки у 3% вироків відповідна обставина ніде не була відображена. Що ж стосується місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, практика яких нами вивчалась, то дані суди враховують обтяжуючі покарання обставини, які згідно ч.2 ст.67 КК України підлягають обов’язковому встановленню у 4% усіх вироків по практиці відповідних судів, а саме – вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч.2 або 3 ст.28 КК України). У 5 % вироків відповідна обтяжуюча покарання обставина не була зазначена, незважаючи на те, що вона була наявна у справі. Проте у 2% вироків із 5% вона уже була врахована при кваліфікації і тільки у 3% залишилася поза увагою суду. Інші обставини, передбачені п.6-7, 9-10, 12 ч.1 ст.67 КК України не зустрічалися у досліджуваних справах [9-12].

Отож, як бачимо із вище зазначеного, суди не завжди виконують покладений на них обов’язок, передбачений ч.2ст.67 КК України. У даному випадку практика іде у розріз із законом та теорією.

Що ж стосується права судів застосовувати пом’якшуючі покарання обставини, не визначені ч.1ст.66 КК України, то, як видно, із Додатку №1, Додатку №2, цим право вони користуються активно (67,7% від загальної кількості усіх пом’якшуючих покарання обставин становлять ті, які не передбачені ч.1ст.66 КК України по практиці місцевого суду Івано-Франківського міського суду [8] і по практиці місцевих р-н судів Івано-Франківської області – 66,7 %) [9-12].

Крім того, слід зазначити і про те, що обтяжуючі покарання обставини місцевим судом Івано-Франківським міським судом були встановлені лише у 23% вироків, а пом’якшуючі -– у 80%, поряд з тим у 9 % вироків обставини не зазначалися, з них у 1 % зазначалися без розподілу на обтяжуючі і пом’якшуючі покарання [8]. Що ж стосується практики місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, то у місцевому суді Городенківському р-н суді пом’якшуючі покарання обставини встановлені у 56 % вироків цього суду, обтяжуючі – взагалі не встановлені, а у 44 % вироків обставини не зазначаються, з них у 39% вироків зазначаються без розподілу на пом’якшуючі і обтяжуючі [10]. У місцевому суді Снятинському р-н суді пом’якшуючі покарання обставини встановлені у 86,8% вироків цього суду, обтяжуючі – не встановлені, не зазначаються – у 3,2 вироків [12]. У місцевому суді Долинського району пом’якшуючі покарання обставини встановлені у 100%, обтяжуючі – у 10% [11]. У місцевому суді Богородчанського р-н пом’якшуючі покарання обставини зазначались – у 86% вироків цього суду, обставини ????– не встановлено, не залучались