може бути притаманна лише деяким категоріям злочинів, проте у зв’язку із її значимістю, думається дуже доречним було б внесення такої пом’якшуючої покарання обставини як надання винним одразу після вчинення злочину допомоги потерпілому.
Ще однією пом’якшуючою покарання обставиною, не визначеною КК України виступає другорядна роль у вчиненні злочину або те, що особа не була ініціатором події, які були запропоновані адвокатами у 1% справ, що перебували у проваджені місцевого суду Івано-Франківського міського суду та у 2% вироків місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області по 3% справ цих судів адвокатами та прокурорами (див. Додатки №1, 2) [8-12] у справах про злочини проти громадського порядку та моральності (див. Додаток № 2.1). Застосування такої обставини є виправданим з позиції того, що згідно ч. 2 ст.67 КК України така обтяжуюча покарання обставина як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч.2 або 3 ст. 78 КК України) підлягає обов’язковому врахуванню.
Вставка №15, с. 19
Тому, хоча й відповідна обставина не часто застосовується, проте зважаючи на обов’язковий характер обтяжуючої обставини передбаченої п. 2. ч. 1 ст. 67 КК України, використання такої пом’якшуючої обставини як другорядна роль у вчиненні злочину нівелювало б значимість впливу на тяжкість вчиненого і суспільну небезпечність винного обтяжуючої обставини. Ця ж пом’якшуюча покарання обставина не володіє похідним характером від інших обставин. Звідси, доречним було б внести її у законодавчий перелік.
Також місцевими судами р-н судами Івано-Франківської області застосовувалась така пом’якшуюча покарання обставина, не зазначена у кримінальному законі як економічна ситуація в державі у 3% вироків місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, адвокатами – у 3% справ, а прокурорами у 2% (див. Додаток №2) по справах про злочини проти життя та здоров’я особи; проти власності; проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян; у сфері службової діяльності (див. Додаток №2.1) [10.12]. Звідси, можемо говорити про таку ознаку обставин, що аналізуються, як характерність для певного кола злочинів. Звичайно, що і впливати вони будуть на ступінь тяжкості вчиненого та суспільну небезпечність винного у бік пом’якшення покарання. Проте вони мають похідний характер від такої обставини, що застосовується практикою як тяжке матеріальне становище або встановленої законом – вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. Можна навіть стверджувати про її тотожність за змістом із такою обставиною як тяжке матеріальне становище і відповідно приналежність до вище вказаної обставини, що встановлена законом.
Ще одна пом’якшуюча покарання обставина, не зазначена у ч. 1 ст. 66 КК України, яка застосовувалась адвокатами у 5% справ місцевого суду Івано-Франківського міського суду (див. Додаток № 1) – це обіцянка виправитись.
Проте, як така обіцянка виправитись сама по собі не має ніякого правового значення для пом’якшення покарання, а тільки у сукупності із такими обставинами як вчинення злочину вперше, позитивна характеристика, відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди тощо.
Крім того, практика використовує і інші пом’якшуючі покарання обставини, не встановлені законом, що мають одиничний характер та як такого значного впливу на ступінь тяжкості вчиненого і суспільну небезпечність винного не здійснюють при самостійному застосування:
а) наявність у особи вищої освіти у 1% вироків місцевого суду Івано-Франківського міського суду;
б) особа громадянин України – аналогічно;
в) особа жіночої статі – аналогічно, а також прокурорами у 1% справ;
г) на обліку в ОНД не перебуває – у 1% справ прокурорами;
д) на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває – у 1% вироків місцевих судів р-н суду Івано-Франківської області та у 2% справ прокурорами;
е) особа опікується дітьми сиротами – адвокатами у 2% справ, місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області;
є) особа має сім’ю, яка має вплив на неї – у 2% справ адвокатами по практиці місцевого суду Івано-Франківського міського суду;
ж) усвідомив свої дії (будучи в СІЗО усвідомив, що зробив зле, отримано урок на все життя) – загалом у 6% справ адвокатами (див. Додаток №1 та №2) [8-12].
Кримінальний закон встановлює також обставини, що обтяжують покарання, перелік яких згідно ч. 2 ст. 67 КК України є вичерпним і підлягає обмеженому тлумаченню.
Вставка №16, с.18
Слід зазначити, що дані обставин вкрай рідко застосовуються на практиці: рицедив злочинів – у 1% вироків місцевого суду Івано-Франківського міського суду та у 1% справ місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області прокурорами по справах про злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (див. Додатки №1, №2); а така обставина як вчинення злочину повторно взагалі не зустрічалася у досліджуваних нами справах (див. Додаток №1-2) [8, 12]. Це може пояснюватись і тим, що повторність у 19,4% злочинів, передбачених Особливою частиною ????КК України, що виключає у такому разі можливість її врахування у якості обтяжуючої покарання обставини згідно ч. 4 ст. 67 КК України.
Проте, включення її у законодавчий перелік є виправданим, навіть не зважаючи на її одиничний характер застосування, бо вона вказує на підвищену суспільну небезпечність винного і відповідно впливає на покарання у напрямку його обтяження. А також, виходячи із її правової природи, можна говорити про те, що дана обставина може бути характерна для всіх злочинів. Крім того потрібно пам’ятати, що перелік обтяжуючих обставин є вичерпним і виключення цієї обставини унеможливить застосування її на практиці, а зважаючи на її вагомість це є неприпустимим.
Вставка №17, с. 18-19
Вставка №18,