Отже, як бачимо, з практики суди все ж оцінюють дану обставину у сукупності із вище переліченими пом’якшуючими обставинами, проте завжди зазначають її як обтяжуючу. Думається, що у відповідній сукупності із пом’якшуючими обставинами вона не вказує не підвищену ступінь тяжкості вчиненого та суспільну небезпечність винного, швидше, на випадковість чи необдуманість вчиненого. Тому, вважається, доречнішим при наявності відповідних пом’якшуючих покарання обставин взагалі не враховувати вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння. Що ж стосується вчинення злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, то така обставина не практиці нами не зустрічалася. За своїми характеристиками вона повністю відповідає вчиненню злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Незважаючи на те, що перелік обставин, які обтяжують покарання згідно ч.2 ст. 67 КК України є вичерпним, все ж на практиці застосовуються обтяжуючі обставини, не включені у законодавчий перелік, як уже зазначалось у підрозділі 1.2 до них найчастіше звертаються прокурори.

Такими обставинами виступають:

а) особа неодноразово судима, яка застосовувалась у 1% випадків місцевого суду Івано-Франківського міського суду, у 8% справ – прокурорами;

б) вчинення злочину особою, яка раніше вчиняла якийсь злочин – у 2% вироків місцевого суду Івано-Франківського міського суду;

в) вчинення злочину особою яка, уже притягалася до кримінальної відповідальності або особа вдруге притягається до кримінальної відповідальності – у 3% справ прокурорами по практиці місцевих судів: Івано-Франківського міського суду та р-н судів;

г) судимий – 1% справ прокурорами по практиці місцевого суду Івано-Франківського міського суду;

д) злочин вчинено у період іспитового строку – 1% справ прокурорами по практиці міського суду Івано-Франківського міського суду;

е) злочин вчинено особою, яка засуджена і звільнена по амністії – 1% справ прокурорами по практиці місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області;

є) невизнання вини як ухилення від відповідальності – 1% випадків місцевого суду Івано-Франківського міського суду;

ж) збитки не відшкодовано – у 1% справ прокурорами по практиці місцевого суду Івано-Франківського міського суду;

з) негативна характеристика або особа характеризується посередньо – у 2% справ прокурорами по практиці місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, та у 1% вироків місцевого суду Івано-Франківського міського суду (див. Додатки №1 та №2) [8-12].

Відповідні обставини по вироках зазначалися як дані про особу, проте, як уже було встановлено у підрозділі 1.1 за своїм змістом обставини і становлять собою дані про особу, тому відділяти ці категорії не можна, оскільки як ми бачимо, на практиці це призводить до застосування обставин, не визначених ч. 1 ст. 67 КК України, незважаючи не те, що законодавчий перелік обтяжуючих покарання обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як випливає із практики, застосовують або обставини, що свідчать про кримінальне минуле підсудного, незважаючи на те, що якщо у особи судимість знята або погашена, то вона вважається вже без такого минулого, або ж обставини, які свідчать про невжиття підсудним заходів для виникнення пом’якшуючих покарання обставин, що є грубим ігноруванням закону.

Отже, підсумовуючи усе зазначене у даному підрозділі нашого дослідження, слід зазначити, що найчастіше практика звертається до пом’якшуючих покарання обставин, не зазначених у ч. 1 ст. 66 КК України, у другу чергу через до зазначених, у третю – до обтяжуючих, включених до ч. 1 ст. 67 КК України і в останню до не встановлених КК України обтяжуючих обставин.

Отож, місцевим судами Івано-Франківським міським судом, Богородчанським р-н судом, Городенківським р-н судом, Долинським р-н судом, Снятинським р-н судом за період 2002-2004 рр. застосовувались наступні пом’якшуючі покарання обставини, не вказані в законі: сприяння розкриттю злочину (слідству, суду, встановленню істини по справі) – у 14% вироків; визнання вини (у тому числі частково) – у 13% вироків; розкаяння у вчиненому – у 10% вироків; відшкодування завданого збитку – 10,5% вироків; усунення заподіяної шкоди – у 1% вироків; погашення заподіяної шкоди – у 0,5% вироків; відшкодування заподіяної шкоди у 6% вироків; добровільне відшкодування заподіяної шкоди – у 4,5% вироків; вжито заходів до відшкодування шкоди – у 0,5% вироків; шкоду практично не заподіяно у 0,5% вироків; молодий вік – у 4,5% вироків; вина потерпілого – у 1% вироків; вчинення не тяжкого злочину – у 0,5% вироків; вчинення злочину середньої тяжкості – у 0,5% вироків; злочин вчинено вперше – у 7,5% вироків; до кримінальної відповідальності притягається вперше – у 4% вироків; навчається – у 2% вироків; працює – у 2,5% вироків; одружений – у 1,5% вироків; раніше не судимий – у 24% вироків; судиться вперше – у 5% вироків; позитивна характеристика (по місцю проживання, праці, навчання, праці і проживання) – у 54,5% вироків; злочин вчинено з необережності – у 0,5% вироків; має постійне місце проживання і праці – у 2% вироків; вища освіта – у 0,5% вироків; громадянин України – у 0,5% вироків; потерпілий не наполягає на суворому покаранні або претензій немає – у 6% вироків; відсутність тяжких наслідків завданих злочином – у 4% вироків; відвернення шкідливих наслідків – у 0,5% вироків; вчинення злочину особою жіночої статі – у