0,5% вироків; сімейний стан – у 2,5% вироків; економічна ситуація в державі – у 1,5% вироків; надання потерпілому винним допомоги відразу і протягом лікування – у 0,5% вироків; другорядна роль у вчиненні злочину – у 1% вироків; не перебуває на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах – у 0,5% вироків.
Такі ж обставини як не працює; виріс у неблагополучній сім’ї; дружина у стані вагітності; мати неповнолітнього інвалід І групи; хворіє туберкульозом (цукровим діабетом); інвалід ІІ, ІІІ груп; невиліковно хворий; розлучений; вийшов із багатодітної сім’ї; сирота; проживає із бабусею-пенсіонеркою;виховує сама дитину; важке матеріальне становище; проживає сам; важкі побутові умови проживання, – віднесені нами до обставин, визначених КК України: вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.
Для порівняння ж звернемося до історії застосування пом’якшуючих покарання обставин, не вказаних у законі.
Згідно із дослідженнями, які проводив Г. І. Чечель: напротязі 1918-1941 рр. судами застосовувались наступні обставини - винна особа була введена в оману ворогами народу; чистосердечне розкаяння; ступінь суспільної небезпечності даної особи невелика; другорядна роль у вчиненому злочині; вчинив злочин по легковажності; визнання вини; похилий вік; злочин вчинено у голодний час; наявність утриманців; похилий вік (який межує із неповноліттям) у стані страху, не усвідомлював та ін.;
напротязі 1941-1946 р. - участь винного у воєнних діях; наявність урядових нагород; інвалід вітчизняної війни; знаходження близьких родичів на фронті Великої Вітчизняної Війни; близькі родичі (чоловік, діти) є інвалідами війни; близькі родичі загинули на фронті; наявність утриманців; похилий вік; підпав під вплив інших; вік який межує із неповноліттям; не по корисливим мотивам; недосвідченість у роботі; відсутність шкоди; добросовісне відношення до праці; визнання вини;
напротязі 1966-1976рр. - перша судимість, раніше не судимий; позитивна виробнича характеристика; наявність утриманців; компенсація заподіяної шкоди; неправомірна поведінка потерпілого; вік, який межує із неповноліттям; прохання колективу про пом’якшення покарання по відношенню до підсудного; відсутність тяжких наслідків; хворобливий стан здоров’я; аномалії психіки; похилий вік; винний постійно займався суспільно корисною працею; позитивна побутова характеристика; раніше ні в чому нерозсудному заміченим не був; неблагополучні умови роботи; участь у Великій Вітчизняній Війні; є інвалідом Великої Вітчизняної Війни; наявністю урядових нагород; другорядна роль у вчиненому злочині; активна участь у суспільному житті; підпав під вплив організаторів злочину [1, c.51,53,56-57].
Згідно ж проведених досліджень О.А. М’ясніковим протягом 1998-2000р.р. у Російській Федерації застосовувались: вчинення злочину вперше; позитивна характеристика по місцю проживання; чистосердечне розкаяння; визнання вини; компенсація шкоди, завданої злочином; наявність непрацездатних утриманців; наявність захворювань; задовільна характеристика; тяжкі наслідки від злочину не наступили; прохання потерпілого суворо не карати; невелика тяжкість вчиненого; злочин не був закінчений; зайняття винним суспільно корисною працею; наявність у винного роботи; роль винного у вчиненні злочину найменш активна; прохання трудового колективу про пом’якшення покарання; трудовий колектив виділив громадського захисника; перестарілий вік; молодий вік; неповнолітній живе у сім’ї; навчається у вищих і середніх навчальних закладах; винний довший час не отримував зарплати; сім’я винного знаходиться у важкому матеріальному становищі; винний знаходився під впливом старшого по віку (осіб, що мають злочинний досвід); винний пройшов поглиблений курс лікування від наркоманії; наміри винного пройти поглиблений курс лікування від наркоманії; участь у бойових діях у Чеченській Республіці; є інвалідом Чеченської війни; має бойові нагороди; усвідомив неправомірність своїх діянь; глибоко шкодує про те, що сталося; злочинні діяння припинив самостійно; має постійне місце проживання; згоден відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду; довший час утримувався під вартою до суду; задовільна характеристика потерпілого; немає ніякої спеціальності; економічне становище Росії; те, що сталося мало місце на побутовому рівні в результаті неприязних відносин; став на шлях виправлення; до адміністративної відповідальності не притягався; судимість погашена; з моменту вчинення злочину пройшло більше 3-х років, на протязі яких підсудний не чинив адміністративних чи кримінальних правопорушень [13,187-188].
Звідси, як бачимо, застосування тих чи іниш пом’якшуючих покарання обставин, не зазначених у законі, залежить від особливостей того чи іншого історичного періоду, при цьому цей перелік з часом стає все ширшим і різноманітнішим. Слід зазначити, що суди, по справах, щодо яких проводилися дослідження, знаходяться у різних державах, хоч і сусідніх.
Що ж стосується обтяжуючих покарання обставин, не визначених законом, то згідно наших досліджень застосовувалися судами напротязі 2002-2004р.р. такі наступні обставини: невизнання вини – у 0,5% вироків; неодноразово судимий – у 0,5% вироків; вчинення злочину особою, яка раніше вчиняла якийсь злочин – у 1% вироків.
Згідно ж досліджень О.А.М’яснікова протягом 1998-2000р.р. застосовувались: негативна характеристика по місцю проживання, роботи, навчання, ізоляції; неодноразово вчиняв різні правопорушення; зловживав спиртними напоями, наркотичними засобами; перебуває на обліку в наркологічному диспансері; стоїть на обліку в інспекції по справах неповнолітніх; довший час ніде не працює і не вчиться; веде паразитичний спосіб життя; є особою схильною до вчинення злочинів; на шлях виправлення не став; не має визначеного місця проживання; вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння (із КК РФ виключена ця обставина); наявність великої кількості епізодів злочинної діяльності; вину не визнав; у вчиненому не розкаюється і не вижив заходів до компенсації шкоди; діяння винного носили зухвалий характер [13, c. 205].
Звідси, як бачимо, українські суди рідше відступаються від букви закону, ніж російські, проте все ж порушення закону зустрічаються.
2.2. Співвідношення обставин, що пом’якшують покарання та обставин, що його обтяжують.
Про позиції суду, адвоката та прокурора стосовно співвідношення застосування пом’якшуючих