Застосовувались і на практиці при постановлені вироку одночасно і ст. 69, і ст.75 КК України – у 2% вироків усіх місцевих судів, практика яких нами досліджувалася. Слід зазначити, що нормативно така ситуація не врегульована. Суди ж при застосуванні ст.ст. 69, 75 КК України використовують наступні обставини: позитивна характеристика – у 2% вироків усіх місцевих судів, до практики яких ми звертались; хворобливий стан здоров’я – у 0,5% вироків; визнання вини – у 0,5% вироків; щире каяття – у 1,5% вироків; думка потерпілого щодо несуворого покарання – у 0,5% вироків; не судимий – у 0,5% вироків; сприяння розкриттю злочину (слідству, суду, встановленню істини по справі) – у 2% вироків; відшкодування шкоди – у 1% вироків; злочин вчинено вперше – у 1,5% вироків; розкаяння у вчиненому – у 0,5% вироків; наявність утриманців – у 0,5% вироків; вчинення злочину особою жіночої статі – у 0,5% вироків; шкоду фактично не заподіяно – у 0,5% вироків (див. Додатки №1.1. та №2.1.) [8-12].

Звідси слід зазначити, що одночасно ст.ст. 69, 75 застосовуються при наявності виключно декількох (3 і більше) пом’якшуючих обставин, при цьому суди найчастіше звертаються до позитивної характеристики та сприяння розкриттю злочину (слідству, суду, встановленню істини по справі).

Застосовувались дані статті у справах про злочини проти власності – у 5% випадків застосування даних статей одночасно по всіх категоріях справ; у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та ін. злочини проти здоров’я населення та проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян – по 25% випадків.

В залежності від ступеню тяжкості злочинів ст.ст. 69, 75 КК України застосовувались по всіх видах злочинів.

З усього вище наведеного можемо зробити висновок, що практика застосування ст. ст. 69, 75 КК України відрізняється від практики застосування кожної із цих статей окремо, відрізняється тільки тим, що у першому випадку вимагає наявності тільки пом’якшуючих обставин. Отож при застосуванні інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, а також при їх одночасному застосуванні суди додержуються кримінального закону, хоча існують деякі порушення, проте одиничного характеру.

3.3. Застосування обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання у справах щодо неповнолітніх.

При дослідженні 200 справ, які перебували у провадженні місцевих судів: Івано-Франківського міського суду, Богородчанського р-н суду, Городенківського р-н суду, Долинського р-н суду, Снятинського р-н суду – у 11,5% цих справ – це були справи щодо неповнолітніх.

Згідно практики вище вказаних судів до неповнолітніх застосовувалися наступні обставини: вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин – у 2% вироків місцевих судів; важкий матеріальний стан – у 1% вироків; не судимий – у 4,5% вироків; вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння – у 3% вироків; визнання вини – у 0,5% вироків; шкода погашена – у 0,5% вироків; позитивна характеристика – у 1% вироків; до кримінальної відповідальності притягається вперше – у 0,5% вироків; щире каяття – у 5% вироків; відшкодування збитків – у 0,5% вироків; батьки глухонімі – у 0,5% вироків; добровільне відшкодування завданого збитку – у 2% вироків; думка потерпілого щодо несуворого покарання – у 0,5% вироків; хворіє – у 1% вироків; сприяння розкриттю злочину, повний сирота, напівсирота, мати інвалід І групи, має постійне місце проживання, злочин вчинено вперше, виріс у неблагополучній сім’ї – по 0,5% вироків (див. Додатки №1.4. та № 2.4.) [8-12].

Звідси, найчастіше щодо неповнолітніх застосовувались такі обставини як, щире каяття, не судимий, злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння.

Отож, як бачимо, до неповнолітніх застосовуються в першу чергу пом’якшуючі обставини, не зазначені у кримінальному законі, в другу – включені у законодавчий перелік і менше за все обтяжуючі, зазначені у ч.1 ст. 67 КК України, а саме тільки одна - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

При цьому неповнолітніми вчиняються наступні категорії злочинів: проти життя та здоров’я особи; проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; проти власності; проти громадської безпеки; проти безпеки руху та експлуатації транспорту; проти громадського порядку та моральності. Це ті види злочинів, які особи неповнолітнього віку реально можуть вчинити.

Слід також зазначити, що до неповнолітніх місцевим судом Івано-Франківським міським судом застосовувалися обставини характерні виключно для таких осіб: склад сім’ї неповнолітнього – у 2% вироків цього суду; умови життя і виховання його – у 2% вироків; вплив дорослих на нього – у 3% вироків; рівень розвитку неповнолітнього – у 3% вироків; особливості особи неповнолітнього – у 3% вироків.

Звідси, як бачимо, не у всіх справах щодо неповнолітніх застосовувались вище зазначені обставини, що є грубим порушенням закону. Оскільки ч.1 ст. 103 КК України та ч.1 ст.433 КПК України вказують на необхідність з’ясування цих обставин.

Звернемось і до питання застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом щодо неповнолітніх. То застосування другого інституту до них згідно кримінального закону не передбачено, а от першого регулюється окрім ст.75-78 КК України, ще й окремою ст. 104 КК України, згідно якої даний вид звільнення може бути застосований лише у разі засудження неповнолітнього до позбавлення волі.

При дослідженні нами 200 справ уже указаних вище судів тільки по 0,5% справ був вирок із використанням ст. 104 КК України і по 2% справ щодо неповнолітніх – ст. 75