Необхідно зазначити, що при застосуванні ст. 104 КК України, дії винного були кваліфіковані за ст. 185 ч.5 КК України. Це є особливо тяжкий злочин. Уданій справі були наявні наступні обставини: щире каяття; позитивна характеристика; відшкодування шкоди; злочин вчинено неповнолітнім; злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння; злочин вчинено вперше. У даному випадку, як ми бачимо, незважаючи на наявність обтяжуючої обставини, все ж було застосовано ст. 104 КК України.

Отож, з даної справи випливає, що застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо неповнолітніх здійснюються на тих же умовах, що й до усіх осіб.

Що ж стосується застосування ст. 69 КК України до неповнолітніх, незважаючи на те, що даний інститут для них не передбачений, суди все ж застосовують його до цієї категорії осіб і це є правомірним з точки зору ч.1 ст. 24 Конституції України, яка передбачає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, нормами якої є нормами прямої дії.

Що ж стосується застосування до неповнолітніх ст. 75 КК України, то це є грубим порушенням закону, оскільки у даному випадку вступають у конкуренцію загальна і спеціальна норма, остання включена у ст. 104 КК України, проте суди застосовують загальну. При цьому в одному вироку ст. 75 КК України була застосована тільки на підставі того, що злочин вчинено неповнолітнім, що є порушенням самої ст. 75 ч.1 яка передбачає, що вона застосовується на підставі врахування тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, проте у даній справі була врахована тільки особа винного і то лише одна його характеристика – неповноліття.

Отож, з усього вище наведеного у даному підрозділі цієї роботи можемо зробити висновок, що при призначенні покарання неповнолітнім суди виходять із загально застосовуваних обставин та деяких особливостей обставин у справах неповнолітніх. Проте і в даних справах суди допускаються певних помилок.

ВИСНОВКИ

Вставка (№ п, с. 25)

Ці ознаки притаманні обставинам, включеним у законодавчий перелік, а от для застосовуваних практикою характерні наступні: вище указані обов’язкові, окрім характерності для більшості злочинів, а додатковими виступають – характерність для певного кола злочинів та одиничний характер.

Проте згадані теоретичні положення не завжди співпадали із практикою по питаннях змісту та правової природи обставин.

Проаналізувавши ж нормативні конструкції обставин, теоретичні напрацювання та практику, юридично вдалим, визнається, наступне вираження інституту пом’якшуючих та обтяжуючих обставин, визначених ч.1 ст. 66 та ч.1 ст. 67 КК України:

каяття або добровільне з’явлення із зізнанням, якщо при цьому особа усвідомлювала можливість уникнення кримінальної відповідальності, або сприяння розкриттю злочину чи суду або ж слідству;

добровільне відшкодування завданого збитку або компенсація моральної шкоди;

вчинення злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність із 14-річного віку, особою у віці 14-16 років та вчинення злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність із 16-річного віку, особою у віці 16-18 років або ж вчинення злочину особою похилого віку;

вчинення злочину в силу збігу тяжких життєвих обставин або по мотиву співчуття.

Що ж стосується обтяжуючих обставин, то слід залишити той же законодавчий перелік, окрім обставини, визначеної у п.2 ч.1 ст.67, яку слід викласти у наступній редакції: вчинення злочину групою за попередньою змовою, або ж організованою групою чи злочинною організацією і виключити її із переліку обов’язкових.

Також у процесі дослідження було виявлено грубе порушення закону на практиці щодо застосування обтяжуючих обставин, не визначених КК України судами при постановлені вироків.

У процесі ж виявлення основних тенденцій судової практики у сфері застосування обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання по категоріям справ, ми прийшли до висновків, що кожна із них характеризується притаманними переважно чи виключно їй обставинами.

Що ж стосується питання застосування пом’якшуючих та обтяжуючих обставин при постановлені вироків із ст.ст. 69, 75 або ж наявності одночасно і ст. 69, і ст. 75 КК України у зв’язку з тим, що законодавець допустив прогалину, суди визначили це питання практикою. Згідно якої ст. 69 або ж ст. 75 КК України застосовуються і при наявності обтяжуючих обставин, а от при одночасному застосуванні ст.ст.69, 75 КК України наявність таких обставин виключається. Також суди окрім врахування вимог вище указаних статей звертають ще увагу на співвідношення обставин справи не тільки із покаранням, но і з долею людини після постановленя вироку.

По питанню ж застосування обставини у справах щодо неповнолітніх, то тут використовуються як загальні засади, так і деякі особливості. Проте слід зазначити, що практика іде у даному випадку у розріз із законодавством, при цьому частково виправдано, а частково допускаючи помилки.

Отож, підсумовуючи результати даного дослідження, слід зазначити, що вирішення питань застосування обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, розпреділили між собою законодавство, теорія та практика, які не завжди рухаються в одному напрямку, але саме ці три напрямки дадуть можливість усунути проблеми, які виникають у даній сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1-7 (вставка № 16-23)

8. Архів місцевого суду Івано-Франківського міського суду за 2002-2004 р.р.

9. Архів місцевого суду Богородчанського р-н суду за квітень-травень 2004р.

10. Архів місцевого суду Городенківського р-н суду за квітень-травень 2004р.

11. Архів місцевого суду Долинського р-н суду за квітень-травень 2004р.

12. Архів місцевого суду Снятинського р-н суду за квітень-травень 2004р.

13. (вставка № 4)

14. Наумов А.В. Некоторые вопросы применения уголовно-правовых норм при назначении наказания. Труды Высшей Волгоградской следственной школы МВД СРСР. - Волгоград, 1970.