у 23%, позитивна характеристика – у 30% тощо (див. Додаток №1) [8]. Згідно практики місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, то адвокати найчастіше використовують такі обставини як щире каяття – у 31%, позитивна характеристика – у 14% тощо. Прокурори ж застосовують: щире каяття – у 26%, визнання вини – у 27%, позитивна характеристика – у 20% тощо. Суди частіше звертаються до щирого каяття – у 49%, не судимий – у 35%, позитивна характеристика – у 50% тощо (див. Додаток №2) [9-12]. Як бачимо, найчастіше як адвокати, так і прокурори і суд звертаються до щирого каяття, по інших обставинах їх позиції розходяться.
При цьому проаналізувавши справи, які були у проводженні місцевих судів: Івано-Франківського міського суду, р-н судів Івано-Франківської області – ми прийшли до висновку, що адвокати частіше звертаються до обставин, які не зазначаються у кримінальному законі: 60% випадків застосування усіх пом’якшуючих покарання обставин адвокатами у справах, які перебували у проводженні і місцевого суду Івано-Франківського міського суду. Для порівняння, прокурори використовували ці обставини у 66% від усіх випадків застосування пом’якшуючих покарання обставин прокурорами у справах, які розглядалися місцевим судом Івано-Франківським міським судом, а суд у свою чергу використовував відповідні обставини у 61% випадків застосування усіх пом’якшуючих покарання обставин, які зазначались ним у вироках (див. Додаток №1) [8].
Згідно ж практики місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, то адвокати використовують їх у 63,8%, прокурори – у 76,7%, суду – у 67,7% (див. Додаток №2).
Як бачимо із вище наведеного, по даному питанню збігаються приблизно позиції адвоката і суду, прокурори застосовують відповідні обставини частіше.
Що ж стосується пом’якшуючих покарання обставин, визначених ч.1 ст. 66 КК України, то адвокати їх застосовують – у 14%, прокурори – у 34%, суд – у 39%. Згідно практики місцевого суду Івано-Франківського міського суду (Додаток №1) [8]. Практика ж місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області показує, що, адвокати застосовують вище зазначені обставини у 36,2%, прокурори у – 23,3%, суд – 32,3% (див. Додаток №2) [9-12].
Знову ж таки випливає, що позиції адвоката і суду збігаються, проте у даному випадку прокурор уже навпаки – більше від адвоката і суду використовує обставини, що пом’якшують покарання, встановлені ч.1 ст. 66 КК України, на відміну від обставин, не визначених кримінальним законом.
Що ж стосується питання застосування обтяжуючих покарання обставин, незазначених у ч.1 ст. 67 КК України, то по практиці місцевого суду Івано-Франківського міського суду, адвокати їх взагалі не застосовуються, прокурори – у 43%, суд – у 25% (див. Додаток №2) [8], по практиці місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області адвокати також не застосовуються, прокурори – у 75%, суди – не застосовують (див. Додаток №2) [9-12]. По обставинах, що обтяжують покарання, які визначені ч.1 ст. 67 КК України згідно практики місцевого суду Івано-Франківського міського суду адвокати теж їх не застосовують, прокурори застосовують у 57%, з них мав місце один випадок, коли обставина враховувалась повторно (дії підсудного були кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, а обставина передбачала тяжкі наслідки, завдані злочином), судом застосовувались у 75% і аналогічно мав місце випадок повторного врахування обставини (див. Додаток №1) [8]. Згідно практики місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, то знову ж таки адвокати такі обставини взагалі не застосовують, прокурори застосовують у 25%, суди – 100% (див. Додаток №2) [9-12].
Із вище зазначеної практики можна зробити висновок, що адвокати обтяжуючі покарання обставини взагалі не застосовують і така позиція зрозуміла з точки зору їх кримінально-процесуальної функції, що ж стосується прокурорів і судів, то згідно практики місцевого суду Івано-Франківського міського суду до зазначених у КК України обставин суди частіше звертаються ніж прокурори, а щодо не визначених КК України, то навпаки. Що ж стосується практики місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, то тут, обтяжуючі обставини, як визначені КК України, так і не визначені, не застосовуються адвокатами, прокурори ж надаються перевагу обставинам не включеним у перелік, суди ж навпаки. Звідси можна судити про певний демократизм і поміркованість місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області.
Що ж стосується співвідношення пом’якшуючих і обтяжуючих покарання обставин у позиціях адвоката, прокурора, суду, то згідно практики місцевого суду Івано-Франківського міського суду адвокати пом’якшуючі обставини використовують у 100% випадків використання всіх обставин, суд – у 94%, прокурори – у 85%. Що ж стосується обтяжуючих покарання обставин, то прокурори застосовували їх у 11%, суд – у 6%, адвокати взагалі не звертались до них (див. Додаток №1) [8]. Згідно ж практики місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, то пом’якшуючі покарання обставини застосовували прокурори та суди – у 98%, обтяжуючі – у 2%, адвокати взагалі не використовували (див. Додаток №1) [9-12].
Звідси можна зробити висновок, що до пом’якшуючих покарання обставин звертаються найчастіше адвокати, потім суди і найрідше їх застосовують прокурори, що ж стосується обтяжуючих покарання обставин, то до них звертаються частіше прокурори, в другу чергу суди, адвокати їх взагалі не застосовують.
З усього вище наведеного підведемо підсумок. Незважаючи на те, що згідно законодавства та положень найближчими стосовно пом’якшуючих і обтяжуючих покарання обставин мали би бути позиції суду і прокурора, проте, практика показала наступне:
По-перше, стосовно використання обставин, то до них, як таких, найчастіше звертаються суди, рідше прокурори і крайнє рідко адвокати, які переважно