фактичні дані та сам процес їх одержання належним чином закріплені та засвідчені;

зібрані докази та інші матеріали кримінальної справи в цілому дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності одержання фактичних даних.

У силу принципу презумпції невинності, закріпленого у ст. 62 Конституції України, всі сумніви у справі, а отже, й сумніви щодо допустимості до використання фактичних даних у доказуванні мають тлумачитися та розв’язуватися на користь обвинувачуваного, підозрюваного та підсудного.

Фактичні дані як докази мають бути достовірними.

Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Достовірність передбачає відмінність, первинність та добротність як самого джерела, так і способу одержання фактичних даних, закон тим самим турбується про використання в доказуванні не будь-яких, а тільки достовірних відомостях фактичних даних.

Слово “факт” означає те, що сталося, відбулося насправді, що об’єктивно існує, те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об’єктивній дійсності. В буквальному смислі “фактичні дані” – це дані, які відповідають дійсності, фактам. Це об’єктивна, адекватно відображуючи об’єктивну реальність інформація.

Доказування є дія зі встановлення істинності будь-якого судження, положення (тези) на підставі інших суджень, істинність яких встановлена. Очевидно, що використання в доказуванні сумнівних, недостовірних даних може викликати помилкові висновки.

Логічно зробити висновок, що доказова інформація повинна мати ознаки достовірності. Тільки за такої умови вона може бути покладена в основу висновків у справі, використана як засіб доказування.

Доказами у кримінальній справі є такі одержані відповідно до закону фактичні дані, які в цілому відповідають вимогам належної до справи, допустимості та достовірності.

Належність, допустимість та достовірність знайдених слідів та інших фактичних даних визначають в процесі розслідування. В ході слідчих дій одержані фактичні дані вивчаються, оцінюється значущість їх для справи, їх зміст та форма. Вживають заходи до їх закріплення та збереження.

У процесуальних документах, що складаються при цьому, фіксується та засвідчується вся діяльність з пошуку, виявлення, вилучення, закріплення та дослідження доказів. Інформація щодо даних обставин будучи відображеною в матеріалах справ, являє собою цілий комплекс допоміжних доказів, які підтверджують допустимість та достовірність основних доказів. За необхідності одержана доказова інформація додатково перевіряється.

Наукові та практичні працівники по-різному уявляють межі встановлення допустимості та достовірності основних доказів, тому по-різному визначають обсяг допоміжних доказів, які підлягають збиранню.

Уявляється, що якщо розглянути всі докази у справі в їх взаємозв’язку, то можна помітити, що кожне із них є як встановлюючим, так і встановлювальним.

Будь-який основних доказ, безпосередньо підтверджуючий будь-яку з обставин події злочину, тим самим підтверджує і достовірність іншого основного доказу, встановлюючого той самий факт, і навпаки, оскільки і ті, і інші перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з одним і тим самим фактом. Слідство у певному сенсі слугує підтвердженням причини, так само як і причина вказує на можливі наслідки, засвідчуючи тим самим про їх справжність. Спеціально зібрані допоміжні докази, підтверджуючі достовірність одного з основних доказів розшукуваного факт, є разом з тим непрямими доказами достовірної й інших основних доказів, які встановлюють той самий факт. Основні докази, так само як причина підтверджує слідство, підтверджують, у свою чергу, достовірність кожного з допоміжних доказів

Такий багатосторонній взаємозв’язок всіх доказів у справі дозволяє однозначно визначити належність допустимість та достовірність як основних, так і допустимих доказів. Встановлення ж належності допустимості та достовірності фактичних даних є необхідною умовою їх використання в доказуванні.

За механізмом формування і носієм доказової, докази поділяються на такі:

1. Що одержуються від осіб – підозрюваних обвинувачуваних, підсудних потерпілих, свідків, з висновків експерта.

2. Що містять в предметах і документах (речові докази, документи, протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками, складними органами за результатами оперативно-розшукованих заходів.

Практичне значення даної класифікації полягає в тому, що доказова інформація як в першому випадку надходить від людей, які здатні сприймати, запам’ятовувати, відтворювати і уточнювати обставини, що цікавлять слідство і суд.

Отже, документи в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння та інші обставини чи, що мають значення для правильного вирішення справи.