Конституційні основи державного ладу України

Загальні засади державного ладу

Державний лад являє собою організацію (будівництво) і діяльність держави. Оскільки держава сама є організацією, зокрема політичною організацією суспіль-ства, то державний лад іноді визначається і може визначатись як будівництво держави (державне будівництво) або її устрій та діяльність.

Конституційним, офіційним, легітимним вважається той державний лад, який передбачається і закріплюється конституцією та реально існує.

Державний лад є складовою частиною конституційного ладу. Він, як правило, най-повніше визначається конституціями держав і найбільше гарантується ними. Разом з тим він є одним з найскладніших конституційних інститутів і несе серед інших найбільше суспільне навантаження. Це, звичайно, не дає підстав ототожнювати його з конституційним ладом, але потребує при його вивченні найбільшої уваги, порівняно з іншими інститутами конституційного рівня.

Державний лад України, як і будь-якої іншої держави, являє собою передбачену і гарантовану її Конституцією організацію (будівництво) держави та її діяльність.

За своєю суттю, змістом і формами він є багатогранним явищем. Зокрема, державний лад України, як і будь-якої іншої держави, охоплює собою структурні (організаційні) і функціональні основи держави, у складі яких можна розрізнити політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи держави, приміром, політичну основу державного ладу України складає політичний механізм і відпо-відна (політична) функція (функції) держави; соціальну основу – соціальний механізм і відповідна функція (функції) держави; культурну (духовну) основу – культурний (духовний) механізм і відповідна функція (функції) держави.

Разом з тим сучасний державний лад України має ряд особливостей, свою специфіку.

По-перше, українська держава і державний лад України мають з усіх поглядів перехідний і змішаний характер, перебуваючи певною мірою у стадії становлення.

Україна рішуче і безповоротно відходить від колишнього статусу суб'єкта федерації в особі колишнього Союзу РСР, від статусу держави, в якій керівництво органами державної влади та іншими інститутами здійснювала тривалий час партія, від статусу, за якого українській державі (колишній союзній республіці) не під-порядкувалася більшість державних підприємств, установ і організацій (з числа союзних), від держави, - в якій порушувались права людини і громадянина, навіть не існувало ряду органів державної влади або вони мали наддержавний (союзний) характер, від держави з горизонтальною, ієрархічною будовою органів державної влади, від держави, в якій більшість органів державної влади мали формальний, символічний характер, від держави, яка була фактично усунута від зовнішньої політики, від держави, роль і значення якої всіляко принижувались, тобто від напівдержави до держави в сучасному розумінні цього слова. Розвиток України спрямований на утвердження дійсно суверенної, незалежної держави, повноправного і рівноправного суб'єкта світового співтовариства, до держави, яка н визнає у своїй країні ніякої влади над собою, окрім влади свого народу, до державі яка служить народу і вважає утвердження й забезпечення прав і свобод людини свої основним обов'язком, до держави, яка визнає право на існування різних політичних партій, форм власності, в тому числі приватної власності, різноманітних ідеологій, вчень, теорій; до держави, яка сприяє підприємництву і розвиткові ринкових відносин.

За роки незалежності в українській державі відбулися істотні зрушення майже у всіх сферах – політичній, економічній, соціальній, культурній, — але, на жаль, у жодній з них у своїй основі не утвердились нові суспільні відносини.

Це дає підстави стверджувати, що нині українська держава має перехідний змішаний характер. Конституція України 1996 р. підбила певний підсумок розвитку нашої держави і створила необхідні передумови для її подальшого поступу, розбудови й утвердження якісно нових рис української держави, насамперед істинно суверенної, демократичної, соціальної, правової, і відповідно, якісно нового державного ладу.

По-друге, державний лад України характеризується утвердженням її як національної держави. Це виявляється передусім у тому, що сучасне державотворення в Україні має в своїй основі реалізацію багатовікової української ідеї створення (поновлення, відродження) самостійної (незалежної, суверенної), соборної (єдиної, унітарної), вільної, демократичної, справедливої, правової, соціальної, розвинутої держави. Разом з тим держава, формуючи політичну українську націю – Український народ, дбає про розвиток етнічної української нації та інших етносів.

Відповідно до Конституції України держава, яка виникла на основі здійснення українською нацією, усім українським народом права на самовизначення, сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Державна мова в Україні, державні символи та інші інститути є зі свого поход-ження переважно національними інститутами етнічних українців.

По-третє, як свідчить процес державотворення в Україні в останні роки, україн-ська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських держав та держав світу. Підтвердженням тому є Конститу-ція України 1996 р.

Вона сприйняла значною мірою, хоча й критично, багатовікові досягнення євро-пейської наукової конституційної думки і практики в галузі державотворення. Зокрема, вчення, ідеї, положення про правову державу, про верховенство права, про розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, про демократію, парламентаризм, місцеве самоврядування, вибори, референдуми та інші форми прямого народовладдя, про конституційне судочинство, правосуддя тощо. Форми нашої держави як за характером правління, тобто організацією державної влади, так і за характером державного устрою обирались у процесі розроблення Конституції України 1996 р. з максимальним урахуванням досвіду європейських держав.

Зрештою, Україна з моменту проголошення своєї незалежності виступає як важливий міжнародний чинник, який впливає на інші держави й міжнародні організації та зазнає відповідно значного впливу з їхнього боку. Це зумовлено, зокрема, її роллю в розпаді колишнього Союзу РСР, її колишнім фактичним ста-тусом ядерної