Будівництво української держави, утвердження її державного ладу зазнає постійного впливу цих чинників як щодо державних структур, так і щодо їх функцій та завдань.

Принципи державного ладу

Конституція кожної країни визначає, регулює, закріплює й охороняє насамперед основи державного ладу, його основні засади. Ці основи являють собою систему передбачених і закріплених конституцією основних принципів організації (будівництва) і діяльності держави та її основних інститутів: органів державної влади, основних функцій держави, інших елементів (атрибутів) Держави.

Основні принципи держави, державного ладу опосередковують собою насам-перед суть держави, її тип, місце і роль у суспільстві.

За Конституцією України, основними принципами державного ладу України є такі: суверенність і незалежність держави, демократизм держави, соціальний і правовий характер держави, унітарність (єдність, соборність) держави та республіканська форма правління.

Опосередковано Україна виз-нається за Конституцією національною і світською державою. Пріоритетним принципом державного ладу за цими ознаками є принцип суверенності і незалеж-ності України. Подвійна назва цього принципу зумовлена неоднаковим змістом, який укладається в поняття «суверенітет» і «незалежність» у теорії і нормативно-правових актах, у тому числі і міжнародно-правових актах, історичними обста-винами проголошення суверенітету і незалежності України та іншими факторами об'єктивного і суб'єктивного характеру.

Цей принцип означає внутрішній і зовнішній суверенітет, незалежність нашої держави в усіх основних сферах: політичній, економічній, соціальній та культурній (духовній, інформаційній). За своєю суттю суверенітет, незалежність означає верхо-венство, повноту і самостійність державної влади всередині країни та рівноправ-ність і незалежність держави у відносинах з іншими державами.

Внутрішній суверенітет – це суверенітет у внутрішньополітичній сфері, який означає незалежність держави від інших суб'єктів політичної системи, насамперед від політичних партій і блоків, верховенство, повноту та самостійність державної влади щодо статусу і політики цих суб'єктів. Держава залежить лише від одного суб'єкта політичної системи – від Українського народу, народу України. За сучасною Конституцією України, держава позбавляється колишньої залежності від партії, керівна роль якої щодо себе визнавалась нею певний час за попередньою конституцією.

Із зовнішнього погляду Україна має у повному обсязі суверенітет насамперед у політичній (зовнішньополітичній) сфері.

Утвердження зовнішньоекономічного суверенітету та суверенітету в інших сферах зовнішньої діяльності нашої держави у повному обсязі є значною мірою її наміром, програмою, метою.

Принцип демократизму держави опосередковує собою передусім взаємовідносини держави і суспільства, держави й особи. Цей принцип виражається насамперед у демократичних витоках і традиціях українського державотворення, в сучасних принципах формування органів державної влади, в їх системі, структурі, складі та основних засадах функціонування.

Демократичною є держава, яка постійно, всебічно і повно виражає волю народу, а її організація (будівництво) і діяльність відповідають волі народу. Мається на увазі як загальна воля народу, так і воля окремих соціальних груп, спільностей та воля кожної окремої особи – людини і громадянина. Тобто демократичною є така держава, яка здійснює владу народу з його волі і у відповідності з його волею.

Звичайно, першорядним, визначальним у демократизмі держави є проголошення її демократичною на найвищому конституційному рівні, що здійснюється чинним Основним Законом, конституційне визнання державою статусу народу як єдиного джерела влади, його права втілювати свою владу як через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, так і безпосередньо (шляхом виборів, референ-думів тощо), що тривалий час не визнавалось за ним в Україні, та визнання вик-лючного права народу визначати і змінювати конституційний лад України.

Першорядне значення у становленні й функціонуванні демократичної держави має порядок формування органів державної влади (державного апарату), зокрема порядок виборів до органів державної влади та інші засоби їх формування.

Відповідно до Конституції України шляхом вільних і справді демократичних виборів обираються народні депутати до парламенту – Верховної Ради України, Президент України, а також органи місцевого самоврядування України.

Вибори до цих органів відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (ст. 71 Конституції України).

Ряд органів державної влади України формуються окремо представницьким органом державної влади – парламентом України (обираються безстроково судді судів загальної юрисдикції тощо) чи Президентом України як главою держави (перше призначення на посаду професійного судді на п'ять років суду загальної юрисдикції) або спільно, за взаємною участю: за поданням, згодою одного органу державної влади щодо іншого, на паритетних засадах тощо.

Зокрема, Прем'єр-міністр і Генеральний прокурор України призначаються Президентом України за згодою Верховної Ради.

Судді Конституційного Суду України (18 суддів) призначаються Президентом, Верховною Радою та з'їздом суддів України на паритетних засадах – по шість суддів кожним.

Але основним і переважно головним показником демократизму держави є наяв-ність виборних представницьких органів державної влади і місцевого самовряду-вання.

Виборними органами державної влади в Україні є Верховна Рада і Президент України.

Виборним представницьким органом державної влади є один орган державної влади – Верховна Рада України.

Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні та міські ради. Районні та обласні ради представляють спільні інтереси тери-торіальних громад сіл, селищ та міст незалежно від порядку їх формування.

Органом державної влади, який опосередковує представницьку демократію в Україні і є головним структурним показником демократизму держави, визначена Верховна Рада України. Вона має право