Президент України, який також обирається безпосередньо народом, представляє Державу у відносинах з іншими державами й міжнародними організаціями, а також У внутрішніх (внутрішньодержавних) відносинах і виступає від її імені.

Демократизм держави виявляється також у діяльності держави, насамперед у принципах діяльності її органів і в основних засадах здійснення державної влади в Цілому. Зокрема, він виявляється в гласності, відкритості діяльності парламенту та інших органів державної влади, у системності, періодичності сесій і пленарних засідань.

Принцип соціальної держави полягає в тому, що держава є і має бути виразником, представником і захисником інтересів як усього суспільства, усього народу, тобто як публічних, загальних інтересів, так і інтересів кожної людини і громадянина.

Соціальною державою, як правило, вважається та держава, яка бере на себе обов'язок піклуватися про соціальну справедливість, добробут громадян, їх соціаль-ну захищеність.

Соціальна держава насамперед дбає і має дбати про соціально незахищених або найменш соціально захищених осіб і про відповідні верстви населення (безробітних, непрацездатних тощо). Щодо більшості громадян, то соціальна держава має створювати сприятливі умови для їх діяльності, виявлення їх професійних, ділових, творчих можливостей у власних інтересах і в інтересах держави й суспільства.

Визначаючи основні засади соціальної політики, приймаючи закони із соціальних питань, затверджуючи загальнодержавні програми соціального розвитку та Державний бюджет України і здійснюючи соціальну політику, держава в особі її відповідних органів має враховувати і враховує як загальні, так і особливі специфічні інтереси всіх громадян, всіх корінних народів і національних меншин.

Але найважливішою рисою соціальної держави є принципово нове ставлення її до особи, її інтересів, визнання її пріоритетом серед соціальних цінностей.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод люди-ни є головним обов'язком держави. Найбільш повно соціальний характер держави виявляється в системі соціальних прав і свобод людини і громадянина, передбачених і закріплених Конституцією України (ст. 43—49) та в системі їх гарантій. Зокрема, Конституцією України передбачаються такі соціальні права, як право на працю (ст. 43), на відпочинок (ст. 45), на соціальний захист (ст. 46), на житло (ст. 47), на достатній життєвий рівень (ст. 48), право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49) тощо. На жаль, ці соціальні права людини і громадянина нині значною мірою не реалізуються, не забезпечуються або залишаються символічними. Якщо ідеї демократичної держави були сформульовані в тому чи іншому вигляді практично з моменту виникнення держави і супроводжували її протягом тисячоліть, то теорія і практика соціальної держави є порівняно новим явищем. Поняття «соціальна держава» з'явилось у конституціях ряду країн (ФРН, Франція, Італія та ін.) переважно після Другої світової війни. Воно означало не лише збільшення кола соціально-економічних прав громадян, але й створення системи або систем їх гарантій.

Соціальна держава мала створювати умови для забезпечення громадян роботою, перерозподіляти доходи через державний бюджет, забезпечувати людям прожитковий мінімум, сприяти збільшенню числа дрібних і середніх власників, охороняти найману працю, опікуватися освітою, культурою, сім'єю, охороною здоров'я, поліпшувати соціальне забезпечення тощо. Це своєрідні висновки з наслідків Другої світової війни, з поразок і перемог у ній. Одним з найважливіших соціально-еконо-мічних узагальнень є висновок про необхідність надання соціальної орієнтації (спрямування) всій економічній політиці держави, не перекреслюючи конкуренцію й економічну свободу, заохочуючи індивідуальну ініціативу. Держава має боротися не з багатством, а з бідністю та заохочувати соціальну функцію приватної власності. Ці риси соціальної держави стали поступово утверджуватися в більшості країн Заходу. Як наслідок соціалізації держав дещо зменшилась напруженість між працею і капіталом. Профспілки стали діяти переважно методами партнерства, поліпшився добробут низки верств населення.

Конституція України 1996 p., вперше закріпивши, що Україна є соціальною державою, передбачила низку заходів щодо її утвердження. Це – розширення кола соціально-економічних прав та гарантій їх реалізації. Маються на увазі, зокрема, передбачені Конституцією України забезпечення захисту всіх суб'єктів власності і господарювання, соціальна спрямованість економіки, проголошення рівності всіх суб'єктів власності перед законом (ст. 13); державний захист прав споживачів, здійснення контролю за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт (ст. 42); гарантування працівників від незаконного звільнення та їх права на своєчасне отримання винагороди за працю (ст. 43); гарантування таких пенсій, інших видів соціальних витрат і допомоги, що є основним джерелом існування і які мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встанов-леного законом (ст. 46); охорона державою сім'ї, дитинства, материнства й бать-ківства (ст. 51) тощо.

Правовий характер нашої держави виявляється насамперед у передбаченому Конституцією України верховенстві права (ст. 8), у здійсненні державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6), у взаємній відповідаль-ності держави та особи (ст. 3), у гарантуванні прав і свобод людини і громадянина тощо.

Політика держави має визначатися і здійснюватися у правових формах: у вигляді законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України тощо. У правовій державі політика, яка не має правових форм, не є обов'язковою для виконання. Правова держава спілкується і має спілкуватися з особою і суспільством мовою правових актів і насамперед законів,