1.3 Конституційно-правовий механізм держави

Безпосередньо державний лад знаходить свій вияв у організації, будівництві держави, зокрема, в її формах, механізмі та в інших організаційно-правових інститутах держави. Основним системотворчим, організаційним елементом держави є механізм. Саме механізм держави опосередковує собою «конституцію» держави у вузькому розумінні цього слова, як устрій, організацію, будівництво держави.

Механізмом держави, як правило, вважається система органів державної влади (апарат держави) та інших основних елементів, інститутів держави. До механізму держави, поряд з органами державної влади, належать громадянство, територія (територіальний устрій), бюджетна, грошова і банківська системи, Збройні Сили України та інші військові формування держави, державні символи тощо.

У своїй основі це розуміння механізму держави взагалі і української держави зокрема не викликає заперечення, але об'єктивно потребує системнішого підходу до цього явища.

На наш погляд, механізм держави — це система її органів і організацій та інших інститутів, які складають, організаційні основи держави: організаційно-політичні, організаційно-економічні та інші її організаційні основи.

До організаційно-політичної основи держави, тобто до її політичного механізму належать насамперед органи державної влади, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави.

До організаційно-економічної основи держави, тобто до її економічного механіз-му належать передусім бюджетна, грошова і банківська системи, державна власність та інші організаційно-економічні важелі діяльності держави.

До соціальної (організаційно-соціальної) основи держави, тобто до її соціального механізму, належать переважно громадянство, а також державні соціальні системи: охорони здоров'я, соціального захисту тощо.

До організаційно-культурної (духовної) основи держави, тобто до її культурного (духовного) механізму, належать насамперед державна мова, а також державні системи освіти, виховання, науки, культури тощо.

Пріоритетним елементом (складовою) механізму держави є її політична основа, політичний механізм, зокрема органи державної влади.

Систему органів державної влади за Конституцією України складають:

Органи законодавчої влади.

Глава держави.

Органи виконавчої влади.

Органи судової влади.

Інші органи держави.

Органи законодавчої влади опосередковує єдиний орган законодавчої влади – Верховна Рада України, яка є загальнонаціональним, виборним, представницьким, колегіальним, постійно діючим, однопалатним органом законодавчої влади, що складається з 450 народних депутатів. Вони обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на чотири роки (ст. 76).

Главою держави є Президент України. За Конституцією України він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102). Президент України обирається громадя-нами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таєм-ному голосуванні строком на 5 років. Він призначає Прем'єр-міністра (за згодою Верховної Ради) і членів Кабінету Міністрів за поданням Прем'єр-міністра (ст. 106). Кабінет Міністрів є відповідальним перед Президентом та підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України.

Органи виконавчої влади, за Конституцією України, являють собою певну систему. До неї входять: Кабінет Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади, міністерства та інші органи центральної виконавчої влади і місцеві державні адміністрації. Ці органи (органи виконавчої влади) є, образно кажучи, «стрижнем» держави і державної влади. Якщо уряд є сильним, то, як прави-ло, сильною є і держава.

Судочинство в Україні здійснюється, відповідно до Конституції України, Консти-туційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ст. 124). До органів судової влади належить також Вища рада юстиції. Поряд з цими органами державної влади є ряд органів, які передбачено Консти-туцією України, але безпосередньо не віднесено нею до органів певного виду державної влади. Це, зокрема, Центральна виборча комісія, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення тощо.

Загальними засадами організації органів державної влади є:

поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову та взаємодія органів державної влади;

демократичний порядок формування органів державної влади (виборність, призначення за згодою інших органів тощо);

системність і структурованість;

конституційність, законність в організації і діяльності;

постійний характер діяльності і детермінованість повноважень органів державної влади;

врахування загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, досягнень національної і світової конституційної думки і практики державного будівництва;

гарантування діяльності органів державної влади.

Пріоритетним принципом будівництва органів державної влади є, звичайно, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, який означає рівноправність і незалежність органів державної влади між собою. Даний принцип фактично є значно багатограннішим явищем.

Це принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову та взаємодії органів державної влади. Без тісної і всебічної взаємодії формування та функціонування органів державної влади практично неможливе.

Надзвичайно важливим принципом будівництва органів державної влади є Демократичний порядок їх формування. Зокрема, народні депутати і Президент України обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; Прем'єр-міністр і Генеральний прокурор України призначаються Президентом України за згодою Верховної Ради України, професійні судді на перші п'ять років призначаються Президентом України, а потім обираються Верховною Радою України безстрокове.

Іншим важливим принципом організації і діяльності органів державної влади є їх системність і структурованість. Органи державної влади, за новою Конституцією України, вперше складають відносно цілісну в своїй основі систему. Адже тривалий час в Україні, як і в усьому колишньому Радянському Союзі, не було конституцій-ного суду, органи прокуратури колишніх союзних республік були союзними органами, не існувало тривалий час і самостійного інституту глави держави — Президента, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, ряду міністерств та інших органів, тобто органи державної влади Союзу РСР, як і колишньої Українсь-кої