Украй необхідним є принцип конституційності і законності в діяльності органів державної влади. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Тим самим має бути подолана практика багатьох десятиліть, коли ряд органів державної влади, в тому числі прокуратура, міністерства, державні комітети і відомства, діяли на підставі певних підзаконних актів.

Істотно новим принципом організації і діяльності органів державної влади за новою Конституцією України є постійний характер їх діяльності і чітка детерміно-ваність їх повноважень. Так, народні депутати України обираються строком на 4 роки (ст. 76) і здійснюють свої повноваження на постійній основі (ст. 78). Президент обирається строком на 5 років (ст. 103), але одна і та сама особа не може бути Президентом України більше, ніж два строки підряд. Президент не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в інших органах державної вла-ди чи в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку (ст. 103). Лише професійні судді після перших п'яти років своєї роботи обираються Верховною Радою України безстрокове.

Конституцією України передбачаються також відповідні гарантії діяльності органів державної влади (стримання і противаги). Зокрема, Президент України має право припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися (ст. 106), має право накладати вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з наступ-ним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради (ст. 106).

У свою чергу, Верховна Рада України має право усувати Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановлені ст. ст. 85 та 111 Конституції України, може приймати резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів, що має наслідком відставку Кабінету Міністрів (ст. 115) тощо.

Характер державного ладу України знаходить свій вияв, поряд з органами державної влади, і в інших складових політичної основи держави, насамперед у тери-торіальному устрої, Збройних Силах України, державній символіці та в інших елементах політичного механізму держави.

Територія України як складова частина політичного механізму держави в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2 Конституції України).

Територіальний устрій України, тобто організація її території, ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децен-тралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, геогра-фічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Територіальний устрій може мати кілька видів, а саме:

політико-територіальний, який означає наявність у державі інших державних утворень (республік, штатів, земель тощо);

адміністративно-територіальний та інші види.

В Україні, яка є унітарною державою, існує єдиний вид територіального устрою – адміністративно-територіальний устрій (поділ). Систему цього устрою складають Автономна Республіка Крим, області (24), райони, міста, райони в містах, селища і села (ст. 133 Конституції України).

Збройні Сили України є юридичною і фактично новим явищем в її механізмі і в державному ладі в цілому, їх існування стало можливим після проголошення незалежності України.

Відповідно до Конституції України (ст. 17) на Збройні Сили України покла-даються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недо-торканності. Разом з тим Конституцією України передбачається існування й інших державних військових формувань та правоохоронних органів. На них покладаються завдання гарантування державної безпеки і захист державного кордону (ст. 17).

Державними символами України, за Конституцією (ст. 20), є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державним Пра-пором України є стяг із двох рівновеликих горизонтальних смут синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба та герба Війська Запорізького. Головним елементом великого Державного Герба є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб).

Державний Гімн України являє собою національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Складовою частиною механізму держави, зокрема її політичної основи, є столиця – головне місто держави, центр її політичного життя. Столицею України є місто Київ.

Складовими організаційно-економічної основи, економічного механізму держав-ного ладу України є насамперед Державний бюджет, грошова одиниця і Національ-ний банк України.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період.

Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради звіт про виконання Державного бюджету.

Контроль за використанням коштів Державного бюджету від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

Грошовою одиницею України є гривня.

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку України — Національного банку.

Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням (ст. 100 Конституції).

Головною складовою частиною економічного механізму держави і державного ладу в цілому є державна власність.

За Конституцією України 1996 р. статус державної власності істотно змінився. Не допускається ототожнення державної власності із загальнонародною. Право власності Українського народу та право власності держави і відповідні види (форми) власності визнаються самостійними. Разом з тим право приватної власності піднесено до рівня основних (конституційних) прав людини і громадянина, а приватна власність віднесена до основних форм (видів) власності нарівні з державною.

Держава забезпечує захист як права державної власності, так і прав усіх суб'єктів права власності