ЗМІСТ

Вступ .......................................................................................................... | 3

Розділ 1. Поняття і загальна характеристика організованої злочинності................................................................................................. |

5

1.1 Утворення організованої групи чи злочинної організації .............. | 5

1.2 Організація приховування злочинної діяльності організованої групи злочинної організації ............................. |

13

1.3 Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією ............. |

20

Розділ 2. Кримінально-правові ознаки організованої злочинності...... | 26

Розділ 3. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників злочинної організації чи організованої групи ........................................ |

31

Висновки ................................................................................................... | 34

Список використаних джерел .............................................................. | 35

ВСТУП

Актуальність теми досліджень полягає в тому, що проблема організованої злочинної діяльності гостро постає в наш час. Це пов’язано з тим, що тривалий час у нашій країні взагалі заперечували існування організованої злочинності типу “мафія”. Пізніше викривлено визнали це явище, акцентуючи уваги здебільше на “бандитській” її історії.

Сучасна кримінально-правова теорія та кримінологічна наука дають можливість визначити це вкрай небезпечне явище.

Слід зауважити, що вперше визначення організованої злочинності одержало нормативне закріплення в чинному КК України, що зроблено в ст. 28 ч. 4 КК

Метою дослідження є обґрунтування суспільної небезпечності організованої злочинної діяльності.

Завданням наукового пошуку є:

характеристика організованої злочинності;

аналіз організованої групи чи злочинної організації;

характеристика приховування злочинної діяльності організованих груп або організацій;

дослідження кримінально-правових ознак організованої злочинності;

аналіз кримінальної відповідальності організаторів та учасників злочинної організації чи організованої групи.

Вибір мети і завдання визначили об’єкт дослідження нам є норми кримінального права, які регулюють порядок відповідальності.

Предметом є норми кримінального законодавства, які передбачають кримінальну відповідальність за організовану злочинну діяльність. Методами дослідження є історичний, порівняльно-правовий; формально-юридичний; комплексний та деякі інші методи та наукові засоби теорії пізнання. За допомогою історичного методу, досліджують окремі історичні аспекти утворення організованої злочинності. Порівняльно-правовий метод застосовується в процесі аналізу наукової літератури, де розглядаються питання утворення організованої злочинності, приховування злочинної діяльності, характеристика організованої злочинності, аналіз кримінально-правової відповідальності організаторів та учасників таких об’єднань. За допомогою формально-юридичного методу вивчаються положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок і особливості кримінальної відповідальності за організовану злочинну діяльність. Наведені дослідницькі методи базуються на об’єктивну і всебічному аналізі процесів і явищ суспільного розвитку, що відбуваються у сфері кримінальної відповідальності.

Теоретичну основу дослідження складають праці вітчизняних і зарубіжних вчених, які займались проблемами відповідальності за організовану злочинну діяльність: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк, Брийнин Я., Коржанський М.Й., Александров С.Р., Дурманов Н.Д. Фріс П.П., Царегородцев А.М., Чечель Г.Й. І у висновках підводяться підсумки досліджуваного.

Розділ 1. Поняття і загальна характеристика організованої злочинності

Утворення злочинної організації чи організованої групи.

Організована злочинність, ця форма співучасті в злочині є найбільш небезпечна серед усіх форм. Тривалий час у нашій країні взагалі заперечували існування організованої злочинності типу «мафія». Пізніше викривлено визначили це явище, акцентуючи увагу здебільше на «бандитській» її стороні. [3]

Сучасна кримінально-правова теорія та кримінологічна наука дають можливість визначити це вкрай небезпечне явище.

Слід зауважити, що вперше визначення організованої злочинності одержало і нормативне закріплення в чинному КК України, що зроблено в ст.28 ч. 4 КК, яка закріплює, що «злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше) члени якого, або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувались для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.»

Виходячи з цього визначення, яке, до речі, не є досконалим, оскільки не враховує багатьох ознак цієї форми співучасті, які знайшли своє закріплення не тільки в теорії кримінального права, а й в постановах Пленуму Верховного Суду України, можна визначити кримінально-правові та кримінологічні ознаки злочинної організації.

Суттєві розходження у визначенні ознак злочинної організації існують між нормою КК і позицією Пленуму Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності». Зокрема, вказана постанова до ознак злочинної організації відносить об’єднання, спеціальну мету, плановий характер злочинної діяльності, розподіл ролей, наявність організатора (керівника), прикриття діяльності за допомогою спеціальних сил, вербування нових членів угрупування, наявність загальних правил поведінки, які жодним чином не враховані у правовій нормі [11; ст. 58].

Однак перед тим, як зробити спробу виділити ознаки злочинної організації, слід розчленувати питання про зміст самого явища «організована злочинність» та його характеристики.

Одразу зазначимо, що незважаючи на наявність численних спроб визначити цей соціально-правовий феномен, єдиної дефініції наукою на сьогодні не вироблено. І це властиво не тільки вітчизняній кримінально-правовій та кримінологічній наукам, які зіткнулися з цією проблемою порівняно недавно. Єдності у визначенні організованої злочинності немає ні в науці, ні в законодавстві країн, які ведуть з нею боротьбу протягом багатьох десятиріч. В одних лише США існує більше десяти нормативних визначень цього явища. [11; ст. 60]

Навіть така солідарна організація, як ООН, що має в своєму розпорядженні практично необмежені можливості, в тому числі залучення до вивчення проблеми кращих інтелектуальних сил планети, не могла довгий час однозначно визначитись з поняттям організованої злочинності. Це, зокрема, було зафіксовано VIII конгресом ООН із попередження злочинності і поводження з правопорушниками (Куба, серпень-вересень 1990р.). Матеріали конгресу, підготовлені секретаріатом ООН зафіксували неможливість створення єдиного уніфікованого визначення організованої злочинності через множинність форм її вияву.

Проте спроби розробки дефініції тривали і вже через рік у матеріалах міжнародного семінару ООН з питань боротьби із злочинністю (Суздаль, 1991р.)