Курсова робота

на тему:

«Поняття та особливості

трудового права»

План

Вступ………………………………………………………………….с.3

Розділ 1. Поняття і загальна характеристика джерел

трудового права………………………………………………………с.4

Розділ 2. Характеристика окремих видів джерел

трудового права

2.1 Нормативні акти як джерела трудового права……...…с.13

2.2 Локальні та договірні нормативно-правові акти в сфері

трудового права………………………………….……..……с.18

Висновки…………...…………………………………………..……с.21

Вступ

В умовах переходу України до ринкової економіки, приватизації державних підприємств, великої «тікучості кадрів» досить важливим є чітке законодавче закріплення трудових відносин. До недавно трудові відносини фактично були адаптовані до радянського законодавства, яке характеризувалось відомою концепцією позитивістського права, тобто чіткою нормативною закріпленістю трудових відносин між власником та працівником. В даний час, коли суспільні відносини у сфері праці є досить мінливими, їх законодавче закріплення також є доволі складним питанням. Це ми можемо прослідкувати проаналізувавши ту величезну кількість змін, яких зазнало трудове законодавство. Деякі розділи КЗпП зазнавали змін повністю, деякі нормативно-правові акти певним чином суперечать один одному, носять відсилочний характер, що ускладнює їх практичне застосування.

Проблемним питанням є також застосування норм і положень, що регулювали трудові відносини УРСР. Заслуговує на увагу також можливість прийняття нового трудового кодексу, розробка проекту цього кодексу, адаптування норм трудового права до міжнародних стандартів.

На даний час в Україні діє надзвичайно велика кількість нормативно правових актів (як законів, так і підзаконних актів), тому вирішення питання щодо застосування в кожному окремому випадку конкретного нормативного акту є надзвичайно важливим, і водночас складним процесом.

Розділ І. Поняття і загальна характеристика джерел трудового права України.

В юридичній літературі термін «Джерела Права» застосовується в двох значеннях – у значенні матеріального джерела права (джерела права у матеріальному сенсі) і формального джерела права (джерела права у юридичному сенсі). Під матеріальним джерелом права розуміють об’єктивні умови, які викликають і обумовлюютьс утворення права, тобто все те, що породжує (формує) право – матеріальні, духовні фактори, суспільні відносини, природа людини, природа речей, тощо.

У юридичному сенсі під джерелом права розуміють документальні способи вираження і закріплення норм права, надання їм юридичного, загальнообов’язкового значення, які виходять від держави або визнаються нею офіційними.

Варто зауважити, що матеріальний аспект поняття джерел права не набув свого поширення у правничій літературі, спеціально не досліджувався і на сьогодні, як здається, взагалі втратив свою актуальність.

П. Д. Пилипенко зазначає, що останнім часом у літературі щоразу частіше заміняють поняття «джерел права» терміном «форма права», тобто спосіб об’єктивізації норм, їх зовнішній вияв, матеріальну фіксацію [с.99; 6]. Джерелами права вважають ті об’єктивні чинники, які породжують право як соціальне явище. Тобто джерелами права є фактично його принципи, засади, на яких воно базується і з яких утворюється. Оскільки джерело трудового права є формою вирішення трудового законодавства у відповідному нормативному акті, такі нормативні акти за змістом можуть бути двох видів:

1) що містять лише норми трудового права, наприклад, кодекс законів про працю України;

2) що містять норми різних галузей права, у тому числі трудового (їх називають комплексними);

З огляду на загальну теорію національного права України можна стверджувати, що джерела права, у тому числі трудового, можуть мати нормативний і ненормативний характер. Наприклад, укази Президента України про персональне нагородження орденом Ярослава Мудрого або присвоєння почесного звання «Заслужений працівник науки» - це правові акти правозастосовчого характеру, тоді як Указ Президента України від 26 квітня 1995 року «Про запровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня» є нормативним актом трудового права [с.18; 8].

Сутність джерел трудового права України є прямим відображенням матеріальних умов життя нашого суспільства. Тому якщо змінюються умови життя, то змінюються і джерела трудового права. Особливо це проявляється в сучасних умовах, коли змінюються виробничі відносини й форми власності, роздержавнюються підприємства, що спричиняє зміну трудових відносин на них. Це виявляється в багатьох аспектах трудових відносин. Зокрема, це стосується оплати праці, а саме джерел формування коштів на оплату праці, джерел формування на оплату праці, де кошти спрямовуються не від бюджетів відповідного рівня, а формуються виключно з коштів, отриманих від господарської діяльності певної юридичної чи фізичної особи.

Саме через такі обставини вносяться зміни до трудового законодавства та його джерел з метою врахування їх відповідності ринковим умовам господарювання. З’являються нові джерела трудового права, скасовуються або доповнюються чи змінюються застарілі.

Джерелами трудового права (радянського трудового права) вважаються способи вираження норм права, що їх приймають компетентні на те органи держави за активної участі професійних спілок і призначені для регулювання умов праці робітників та службовців, а також відносин між органами держави і професійними спілками в процесі регулювання умов праці.

Таке визначення джерел трудового права цілком адекватно відображало пануючу за радянських часів доктрину, за якою право могло виражатися лише у формі актів державних органів, або для трудового права характерними джерелами були ще й санкціоновані державою акти профспілок, що приймалися для регулювання трудових відносин.

Зрозуміло, що за теперішніх умов джерела трудового права не можуть уже обмежуватись лише нормативними та санкціонованими актами. Запровадження ринкових відносин вимагає застосування також інших, відомих світовій практиці форм зовнішнього прояву норм права для забезпечення трудових відносин майнової праці. Це передусім нормативно-правові договори та акти судової влади, що так чи інакше використовуються трудовим правом.

Однак, незважаючи на появу у системі трудового права нових видів джерел, трудові відносини регулюються все ж у переважній більшості завдяки нормативним правовим актам: законам, які приймає Верховна Рада України, указам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, різноманітним відомчим актам, а також