Реалізація права на апеляційне оскарження здійснюється через апеляційні і касаційні суди, визначені Законом України “Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р. На підставі ст. 25 цього Закону, апеляційними загальними судами в Україні є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва і Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. Ст. 291 нового ЦПК України від 18.03.2004 р. передбачає, що апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, в межах територіальної юрисдикції яки х знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Апеляційному оскарженню підлягають рішення і ухвали судів першої інстанції, крім випадків, встановлених законом.

Загальне правило забезпечення права на оскарження рішень та ухвал судів першої інстанції в незначній мірі обмежено деякими категоріями справ, щодо яки х законодавцем визначено, що вони є остаточними і оскарженню не підлягають.

Вказане обмеження в основному стосується категорії справ, розгляд яких за своєю правовою природою має короткочасний характер і визначений рамками закону. Це справи про вибори, а також рішення по справах, які не мають великого суспільного значення, та щодо прав громадян, як не тягнуть за собою значних наслідків. Законодавцем до таких віднесено рішення по справах за скаргами на дії органів і службових осіб у зв’язку з накладанням адміністративних стягнень, ухвали, які не перешкоджають рухові справи. Ця кількість судових рішень чітко визначена законом, вона не складає питомої ваги в об’ємі рішень, які постановляються судами, що не суперечить міжнародним договорам, і згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою і є частиною національного законодавства України.

Ст. 290 ЦПК України чітко визначено суб’єктів оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

До них відносяться сторони, а також інші особи і прокурор, які брали участь в розгляді справи.

ЦПК України в ст. 102 чітко визначено, хто є сторонами в цивільному процесі, і до них віднесено позивача та відповідача. Зазначено, що сторонами можуть бути громадяни, а також державні підприємства, установи, організації, колгоспи, інші кооперативи організації, їх об’єднання, інші громадянські організації, що користуються правами юридичної особи, які були залучені до участі у розгляді справи.

Сторони мають право оскаржувати рішення суду незалежно від того, чи вони особисто брали участь у розгляді справи. Це зумовлено тим, що постановлене рішення суду стосується їхніх особистих прав і обов’язків. Таке ж право мають і співучасники, оскільки позов може бути пред’явлено кількома позивачами або до кількох відповідачів.

Суб’єктами права на апеляційне оскарження, незалежно від того, чи вони особисто брали участь у розгляді справи, можуть бути також заявники, зацікавлені і посадові особи по справах, що виникають із адміністративних правовідносин і окремого провадження.

Третім особам, які заявляють самостійні вимоги, надається право апеляційного оскарження рішення при умові, що вони були допущені до участі в розгляді справи. Тобто у випадку. Коли від них було прийнято позовну заяву і об’єднано в одне провадження за позовом сторін.

Треті особи, які не заявили самостійних вимог, можуть також оскаржити рішення суду, якщо вони вступили і були залучені до участі в розгляді справи.

Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, прокурор, на підставі ст. 121 ЦПК України, також можуть оскаржити рішення суду тільки за умови, що вони брали участь в розгляді справи.

Незалучення цих осіб до участі в розгляді справи і прийняття ними участі в самому розгляді справи не дає їм права на апеляційне оскарження.

На підставі ст. 297 ЦПК України співучасники і треті особи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали, але така заява може бути подана в межах строку на апеляційне оскарження і не підлягає оплаті державним митом.

Законні представники сторін мають таке ж право щодо оскарження рішення суду, як і сторони.

У інших представників сторін і третіх осіб виникає право на апеляційне оскарження рішення суду з умови, коли таке право передбачене в довіреності, виданого їм стороною чи третьою особою. Це пов’язане з тим, що оскарження судового рішення є процесуальною дією після поставлення рішення, в залежності від вчинення якої воно вступає або не вступає в законну силу. В ст. 293 ЦПК України вказано, що до апеляційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що засвідчує такі повноваження представника, якщо в матеріалах справи немає такого документа.

Ст. 292 нового ЦПК України передбачає, що право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції мають сторони та інші особи, які не брали участі у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки.

Апеляційному оскарженню підлягають рішення суду, крім рішень, які відповідно до закону є остаточними. До таких рішень слід відносити деякі рішення по справах, що виникають з адміністративних правовідносин, зокрема це рішення: по скаргах на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад і заявах про скасування рішення виборчої комісії (гл. 30-А); по скаргах на неправильності в списках виборців та в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі (гл. 30); по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної