Отже, суб’єкти права власності господарських товариств виступають господарські товариства як юридичні особи, а не їх засновники чи учасники. Учасники набувають лише зобов’язального права вимагати виплати частини доходу, яка їм належить. А також претендувати на частку в майні, що залишилася після ліквідації товариства (ліквідаційну квоту).

Основною особливістю, за якою товариства відрізняються від інших суб’єктів права і яка становить основну рису майнових відносин у господарських товариствах, є м можливість добровільного об’єднання майна та зусиль учасників для створення ними нового суб’єкта господарської діяльності. Таким чином, для господарських товариств характерні деякі спільні ознаки:

договір учасників як підстава виникнення;

наявність у товариства права юридичної особи, тобто створення нової, самостійної організації;

виникнення права власності товариства в цілому (при збереженні прав учасників зобов’язального характеру) на майно, передане учасниками або одержане в результаті власної господарської діяльності;

наявність комерційної мети діяльності (одержання прибутків, а не досягнення результатів соціально-культурного характеру);

необхідність особливості участі члена товариства в діяльності дано організації;

Первинним способом формування майна господарського товариства є вклади його учасників.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про власність” і п.2 с 115 Цивільного кодексу України вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання а інші матеріальні цінності. Цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням. А також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Враховуючи певні особливості такого господарського товариств, як акціонерне, законодавець окремо врахував питання щодо об’єктів його права власності.

Відповідно до с т 25 Закону України “Про власність” об’єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської дальності, а також інше майно, набуте на підставах не заборонених законом.

Акціонерним товариством згідно ст. 24 Закону України “про господарські товариства” є товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції, що їх випускає акціонерне товариство, розповсюджується або шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах (відкрите акціонерне товариство) або лише між засновниками (закрите акціонерне товариство).

Новелою цивільного кодексу України є відмова від якої форми акціонерних товариств, як закрите акціонерне товариство. На думку вчених у тому вигляді, в якому закрите акціонерне товариство передбачене в Законі України “Про господарські товариства” і існує у підприємницькій практиці, воно практично не має нічого спільного з акціонерним товариством, оскільки акції такого закритого акціонерного товариства не мають головної своєї економічної характеристики – ліквідності. Це безумовно, негативно впливає і на правовий режим акцій, безпідставно створює перешкоди для їх нормального обороту.

Будь-яка ідея акціонерного товариства побудована на забезпеченні вільного обороту капіталу, який опосередкований цінними паперами-акціями, що видаються на вклад, внесений до статутного капіталу товариства. Оборотоздатність акцій не може бути обмежена, в тому числі і переважним правом придбання [12, с. 43].

Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, організації, держані органи, працівники даного товариств, а також громадяни, якщо інше не передбачено законодавчими актами України бо статутом товариства.

Іноземні громадяни, особи без громадянств, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організацій можуть бути засновниками та учасниками акціонерного товариства нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Акціонерне товариство взнається власником майна, яке засновники та учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається вкладом засновників і учасників. Вклади являють собою фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які поділений статутний фонд. Види вкладів і порядок оцінки визначаються установчими документами товариства, якщо інше не передбачено законом. Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна. Це виготовлена у процесі господарювання продукція доходи від продажу облігацій, інших цінних паперів, а також кредити банків, надходження від продажу акцій, пожертвування.

Юридичними установами виникнення права власності господарських товариств є відповідні договори, згідно з якими утворюється статутний фонд товариства. В акціонерному товаристві засновники вносять свої вклади згідно установчих договором, інші акціонери на умовах договору купівлі-продажу акцій.

Але майно товариства виникає не тільки внаслідок об’єднання майна засновників і учасників, а ще й в результаті власності господарської діяльності, інших дій, не заборонених законом. Товариство стає власником майна також на підставі цивільно-правових договорів (купівлі-продажу та ін.) [3].

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про власність” однією із підстав виникнення права власності є перетворення державних підприємств на акціонерні товариства за спільним рішенням трудового колективу та повноваженого на те державного органу шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства. Особливості перетворення державних підприємств на акціонерні товариства в процесі приватизації визначені законами України “про приватизацію державного майна” від 19 лютого 1997 р. та “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 10 липня 1996 р., іншими нормативними актами.

Майно, що перебуває у власності господарського товариства, поділяється на фонди.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.

Правління вирішує питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до кооперації загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради).

Правління підзвіт не загальним зборам і спостережній раді та організує виконання їхніх рішень. Контроль фінансово-господарської діяльності правління здійснює ревізійна комісія. В акціонерному товаристві може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), що здійснює контроль функції у сфері