Належного правового регулювання потребує вирішення фінансово-інвестиційних проблем розвитку підприємництва, його інформаційне забезпечення. Особливої уваги вимагає вдосконалення існуюча процедура державної реєстрації, система звітності суб’єктів підприємницької діяльності, її патентування та ліцензування. Окрему групу становлять питання захисту прав підприємців від незаконного втручання в їх діяльність державних органів, зокрема органів державної податкової служби.

Поряд із подальшим розвитком й удосконаленням підприємницького законодавства наочно активізувалась науково-дослідна діяльність українських вчених в галузі підприємництва. В юридичній літературі існують різні погляди щодо суті підприємництва, підприємницької діяльності.

Деяка частина дослідників – юристів, економістів – просто імплантує у своїх визначеннях поняття підприємства, що був викладений в раніше діючому Законі України „Про підприємництво”, недооцінюючи методологічний підхід, що полягає у встановленні основної глобальної ідеї підприємництва. Прикладом такого дублювання можна назвати сформулювання цього поняття економістами Дзюбиком С. та Ривак О., а саме: „Підприємництво – це самостійна, ініціативна, постійна діяльність у сфері виробництва, надання послуг і торгівлі, що здійснюється на власний страх і ризик з метою отримання прибутку” [20, с. 22] (Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К. – Основи. – 1994.).

До цього визначення Т.І. Ілларіонова додає такий важливий момент, як те, що підприємництво базується на приватній або будь-якій іншій формі власності [19, с. 30] (Гражданское право. Учебник для вузов. Часть первая. Под общей ред. Илларионовой Т.И., Гонгало Б.М., Плетнева В.А. –М.: Издательская группа Норма-Инфра, 1998.- 464 с.). С.Н. Братусь, аналізуючи це поняття, виходить із того, що підприємницька діяльність може здійснюватися лише шляхом правомірних вольових дій, професійно, систематично і на свій ризик особою, яка зареєстрована як підприємець [15, с. 28] (Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. - М.: Юридическая литература, 1976. - 283 с.). Підприємницька діяльність, на думку проф. А.П. Сєргєєва, - це діяльність, яка не заборонена чинним законодавством, направлена на отримання доходу і ведеться за рахунок коштів власника. Крім того, автор виділяє такі види підприємництва, як виробничий, комерційний, фінансовий, посередницький, страховий [18, с. 35] (Гражданское право. Учебник. Часть 1./ Под редакцией Сергеева А.П., Толстого Ю.К. –М.: Проспект, 1999. - 632 с.). Проте, на наш погляд, для сучасності є важливим науково-теоретичне переосмислення понять „підприємництво”, „підприємницька діяльність”, точніше концепту підприємництва, тобто того, що виокремлює головне з усіх наукових визначень та змістовних значень феномена підприємництва. Однобічне трактування цього терміну в сучасних юридичних та економічних дослідницьких працях та підручниках навряд чи може бути корисним задля осмислення функціонування стабільної ринкової економіки. Підприємництво ми розглядаємо як підгрунтя та умови її розвитку. Ринок з його економічними законами, жорсткими й високими вимогами стає цариною діяльності підприємця, який діє в комерційному та конкурентному оточенні. Без такої академічної переоцінки неможливо буде до кінця з’ясувати суть цього поняття, його джерела походження.

Найбільш вдалим і повним, як видається, висловлює своє бачення поняття „підприємництва” А. Лукашенко, переломлюючи його до сучасних економічних і правових відносин. ЇЇ позиція вміщує в себе й аналітичну частину з функціональними залежностями досліджуваного предмета, й синтез, розуміння загального зв’язку волі суб’єкта, інтересів підприємця, тобто мікросередовища, з тими протиріччями сьогоднішніх суспільно-економічних змін, тобто впливу макросередовища на наростаючі темпи розвитку підприємницької діяльності. Автор стверджує, що підприємництво – це „ спрямована на одержання прибутку економічна діяльність щодо виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що має самостійний та ініціативний, творчий та інноваційний, систематичний та ризиковий, правомірний та соціально-відповідальний характер, здійснюється легітимним суб’єктом, який несе самостійну юридичну відповідальність” [23, с. 45] (Лукашенко А. Правове регулювання підприємницької діяльності України // Право України. – 1997. - № 9.).

Природа права громадянина на свободу вибору підприємницької діяльності відповідатиме своєму призначенню як соціальній можливості у соціалізації. Підприємництво повинно сприйматися оточуючими як соціальна цінність, в чому мають бути заінтересовані як держава, так і громадяни. Саме підприємництво є однією із життєво важливих сфер формування та задоволення потреб та інтересів особистості. Усвідомлена потреба в активній, незалежній діяльності трансформується в інтерес ( від лат. – брати участь, тобто активно оволодівати тим, що має цінність для особи), котрий становить свідому спрямованість людини на задоволення нереалізованих потреб. Тобто діяльність, як фізичних, так і юридичних осіб, планування їхніх дій на ринку виходить із забезпечення власних інтересів. Інтереси можуть співпадати з інтересами протилежної сторони, суспільства в цілому. Але іноді вони конкурують з інтересами інших суб’єктів ринку, а також суперечать загальнонаціональним інтересам.

Цей складний трикутник взаємовідносин потребує свого регулювання. У праві він виступає одним із найважливіших не тільки правостворюючих, але й правореалізуючих чинників. Роль регулюючого суб’єкта бере на себе держава, оскільки в її руках зосереджуються економічні та політичні важелі управління суспільством. Процес такого регулювання здійснюється по-різному, але в його основі лежить правове регулювання, спрямоване на обмеження зловживань, утвердження дезінтеграційних засад підприємництва.

Задоволення інтересу, з одного боку, неможливе без законодавчого закріплення відповідного права, а з другого – реалізація останнього значною мірою відбувається завдяки наявності інтересу. За ним може йти мотив дії.

Таким чином, усвідомлення потреб в інтересах, цінностях, мотивах, цілях і вибору засобів їх реалізації – це лише потенційні можливості перетворити власні сутнісні сили на реальні наслідки. Здібний, талановитий, обдарований бізнесмен наполегливою працею втілює свій творчий потенціал у необхідні результати, постійно його нарощує, удосконалює й примножує через творчу діяльність. Діяльне задоволення