Підприємство не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Підприємство як юридична особа здатне мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Цивільна правоздатність підприємства може бути обмежена лише за рішенням суду. Підприємство може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання ним спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність підприємства виникає з моменту його створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення.

Підприємство набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів підприємства чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах підприємства, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва підприємства не має юридичної сили, крім випадків, коли підприємство доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу підприємства та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені підприємства, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними підприємству.

Місцезнаходження підприємства визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження підприємства вказується в його установчих документах [13] (Положення „Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності”, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. N 740.).

Особисті немайнові права підприємства. Підприємство має право на недоторканність його ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть йому належати. Особисті немайнові права підприємства захищаються відповідно до законодавства України [3] (Цивільний кодекс України. Прийнятий ВРУ 16.01.2003р. – К.: Ін Юре, 2003. – 432 с.).

Підприємство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном. Учасник (засновник) підприємства не відповідає за зобов'язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов'язаннями його учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Особи, які створюють підприємство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до його державної реєстрації. Підприємство відповідає за зобов'язаннями його учасників (засновників), що пов'язані з його створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом підприємства.

3.2.Підстави та порядок припинення діяльності підприємств.

Підприємство припиняє свою діяльність в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Порядок припинення підприємства в процесі відновлення його платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Учасники підприємства, суд або орган, що прийняв рішення про припинення підприємства, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що підприємство перебуває у процесі припинення.

Учасники підприємства, суд або орган, що прийняв рішення про припинення підприємства, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію, комісію з припинення підприємства (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення підприємства відповідно до Господарського кодексу України.

Виконання функцій комісії з припинення діяльності підприємства може бути покладено на орган управління підприємства.

З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами підприємства. Комісія виступає в суді від імені підприємства, що припиняє свою діяльність.

Комісія з припинення діяльності підприємства поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію підприємства, що припиняється, повідомлення про припинення підприємства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення діяльності підприємства.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення діяльності підприємства [4] (Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 31, ст.440).

Злиття, приєднання, поділ та перетворення підприємства здійснюються за рішенням його учасників або органу підприємства, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення підприємства шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення діяльності підприємства шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення:

Кредитор підприємства, що припиняється, може вимагати від нього припинення або дострокового виконання зобов'язання. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення діяльності підприємства складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань підприємства, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками підприємства або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації підприємства, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації підприємства правонаступника.

Якщо правонаступниками підприємства є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків підприємства, що припинило свою діяльність, неможливо,