Фізичний примус — це, так би мовити, один із різновидів непоборимої сили. Під фізичним примусом ро-зуміють фізичну дію на особу. Це можуть бути: побої, зв'язу-вання, тортури, мордування, позбавлення волі й подібні дії, мета яких — примусити особу скоїти злочин. Треба уяснити, що для того, аби фізичний примус виключав кримінальну відповідальність, необхідно, щоб скоєне особою в результаті фізичного примусу не було виразом волі цієї особи. Через це, якщо, наприклад, особа скоїла якесь діяння під впливом по-боїв то це не може звільнити її від кримінальної відповідальності. Ця обставина розцінюється судом як така, що пом'якшує відповідальність.11 Кримінальне законодавство Н.В. Чернишова, М.В. Володько, М.Л.Хазін Київ 195 п.

$ Термін «діяння» вживається в КК, теорії і судовій практиці в подвійному значенні:

а) у статті 11 за допомогою цього терміна визначається поняття злочину, що, таким чином, охоплює всі ознаки, властиві злочину, тобто вживається як синонім терміна «злочин»;

б) термін «діяння» застосовується тільки для характеристики однієї з ознак об'єктивної сторони, тобто дії або бездіяльності. При аналізі цієї ознаки складу злочину має йтися саме про друге значен-ня терміна «діяння».

Діяння є обов'язковою ознакою кожного складу злочину. Стат-тя 2 встановлює, що підставою кримінальної відповідальності є вчи-нення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кодексом. Формами вираження такого діяння згідно зі ст. 11 є дія або бездіяльність.

Поняття «діяння» визначається такою сукупністю ознак: діяння повинне бути суспільна небезпечним і протиправним, конкретним, свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Суспільна небезпечність як ознака діяння полягає в тому, що ді-яння, яке визнається злочином, спричиняє істотну шкоду суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди. Суспільна небезпечність органічно притаманна діянню, що й обумовлює необхідність його криміналізації, тобто визнання його злочинним і караним. Дане по-ложення безпосередньо випливає зі статей 2 і 11 КК. Дія чи бездія-льність, яка не спричиняє шкоди об'єкту кримінально-правової охо-рони або не створює загрози заподіяння такої шкоди, не може роз-глядатися як злочин, тому що вони позбавлені такої властивості, як суспільна небезпечність. Матеріальна ознака злочину — суспільна небезпечність — виявляється насамперед у діянні, конкретному акті поведінки особи.

Протиправність як ознака діяння згідно зі ст. 11 означає, що злочином визнається тільки те діяння, що передбачене криміналь-ним законом. Тому для наявності об'єктивної сторони злочину не-обхідно, щоб діяння було зазначено в диспофіції конкретної статті Особливої частини КК, тобто заборонено кримінальним законом під загрозою покарання.

Діяння завжди має конкретний характер. Воно являє собою конкретний акт поведінки людини, що відбувається у певній обста-новці, місці і часі і завжди виявляється в конкретній дії чи бездіяль-ності. Людина як соціальна істота вступає до сфери, підвладної кри-мінальному закону, тільки завдяки своїм діянням.

Діяння — це свідомий акт поведінки людини, який завжди є наслідком пізнавальної діяльності, відображенням у свідомості лю-дини об'єктивного світу.11 Кримінальне право Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я., Київ-Харків Юрінком 2002 р.

2.2. ДІЯ

Злочинна дія виявляється як рух. «Усе безкінечне різнома-ніття зовнішніх проявів мозкової діяльності зводиться вкінець до одного лише прояву — м'язового руху — писав видатний російський фізіолог І. М. Сеченов. — Чи сміється дитина при пог-ляді на іграшку, чи усміхається Гарібальді, коли його нівечать за любов до Батьківщини, чи тремтить дівчина при першому по-чутті кохання, чи творить Н'ютон світові закони і пише їх на па-перті — всюди остаточним чинником є м'язовий pyx».11 Уголовное право України М.Й. Коржановський – Київ – 1996 р.

Найбільш поширено зовні дія виявляється (відби-вається) як рух тіла. Але рухом, тіла дія не вичерпується. Злочинець не вчинив би багато чого, якби надіявся, разраховував лише, на свої руки та ноги.

Кримінально-правова дія є складний психофізичний процес:

1. Дія є свідомою поведінкою людини, спрямованою на пев-ний об'єкт для досягнення певної мети.

2. Дія містить у собі декілька або навіть цілу серію рухів, всю сукупність конкретних актів поведінки.

3. Дія поєднує в собі також засоби, знаряддя, механізми, властивості речовин і явища природи, які використовує людина, певним чином діючи.

4. Дія завжди чиниться в певних умовах місця, часу, обставин.22 Сеченов І.М. Вибрані філософські і психологічні твори. – М.,1947. – С.71.

Злочинна дія завжди є вчинком активності особи. Як правило, під дією розуміють тілесні рухи. Проте іноді закон як дію розуміє і слова (наприклад ст. 129, 295).

Дії вчинені шляхом застосування складних технічних засобів, або з використанням тварини, особи яка н є суб’єктом злочину чи відповідальна до закону не підлягає кримінальній відповідальності за вчинене (наприклад, малолітнього) вважаються вчиненими тим, хто скористався цими засобами, тваринами або спрямував зазначених осіб.

Дія повинна мати свідомий характер, бути невимушеною у випадках, коли особа вчинила дію не зі своєї волі вона не підлягає відповідальності через відсутності вини в її поведінці.11 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України – Київ-Атіка – 2004 р.

Дія — це активна, свідома, суспільна небезпечна, протиправна поведінка суб'єкта. Вона є найбільш поширеною формою суспіль-не небезпечного діяння. Більше 2/3 усіх злочинів, передбачених в Особливій частині КК, можуть бути вчинені тільки шляхом дії. Еле-ментарною (найпростішою) одиницею дії є рух тіла. Дія може ви-ражатися в одному (одиничному) русі тіла або