визначає повноваження судці Конституційного Суду. Він має пра-во витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра України, Генерального про-курора України, суддів, місцевих органів державної вла-ди, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств і організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Конституційним Судом. Ухилення від дачі пояснень або відмова від надання документів, матеріалів, інформації судді Конституційного Суду тягне за собою відповідальності винних осіб згідно з законом.
З питань своїх повноважень Конституційний Суд приймає рішення й висновки. Рішення Конституційний Суд приймає за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, право-вих актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх не-конституційність. Матеріальна чи моральна шкода, зав-дана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується у вста-новленому законом порядку.
Висновки Конституційний Суд дає у справах з пи-тань офіційного тлумачення Конституції та законів Ук-раїни; про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість; щодо додержання консти-туційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку ім-пічменту.
Рішення приймаються, висновки даються Консти-туційним Судом поіменним голосуванням шляхом опи-тування суддів Конституційного Суду. Судді Конститу-ційного Суду не мають права утримуватися від голо-сування. Рішення й висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Рішення й висновки Конституційного Суду є остаточними і не підлягають оскарженню.
Окрема думка судді Конституційного суду, який під-писав рішення чи висновок, викладається ним у пись-мовій формі та додається до рішення чи висновку Кон-ституційного Суду.
Рішення і висновки Конституційного Суду підпи-суються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання.
Конституційний Суд може відкрити нове провад-ження у справі при виявленні нових обставин по справі, що не були предметом його розгляду і прийняття рі-шення або дачі висновку у справі.
Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов'язковими до виконання. У разі необхід-ності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх реалізації, а та-кож покласти на відповідні державні органи обов'язки Щодо забезпечення виконання рішення, додержання вис-новку. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.
За законодавством зарубіжних країн рішення органу конституційного правосуддя є обов'язковим, крім ви-падків виконання цими органами консультативної функ-ції. Однак існує відмінність у правових наслідках рішень органу конституційної юрисдикції в країнах з різними формами конституційного правосудця. У країнах з аме-риканською формою правосуддя рішення судів загальної юрисдикції є обов'язковим лише для сторін у кон-кретній справі при перевірці конституційності правового акта. Визнання акта неконституційним у цьому випадку не тягне за собою його відміну, це може зробити лише орган, який його прийняв. Однак на практиці такий правовий акт вже не буде застосовуватись державними органами і судами.
У країнах з європейською формою конституційного правосуддя рішення органів конституційної юрисдикції про визнання правового акта неконституційним відміняє його і є обов'язковим для усіх державних органів, фізич-них і юридичних осіб.
Законодавство деяких країн встановлює особливості при визнанні неконституційності законів, зокрема, рі-шення органів конституційного правосуддя про некон-ституційність законів не є остаточними, ці рішення по-винні подаватись на затвердження парламенту, який кваліфікованою більшістю може відхилити рішення ор-гану конституційної юрисдикції. В деяких країнах пар-ламент або президент мають право відкладального вето стосовно рішень органів конституційного правосуддя, які можуть подолати вето при повторному розгляді ква-ліфікованою більшістю голосів їх членів.
З метою усунення можливості повторного прий-няття парламентом закону, визнаного неконституцій-ним, Закон про Конституційний Суд Російської Фе-дерації містить важливу, на наш погляд, норму, згідно з якою юридична сила постанови Конститу-ційного Суду Російської Федерації про визнання акта неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акта.
Важливе значення має питання про те, з якого мо-менту втрачає чинність нормативний акт, визнаний ор-ганом конституційного правосуддя неконституційним. В зарубіжних країнах існує три варіанти законодавчого вирішення даного питання. По-перше, нормативний акт визнається нечинним з моменту введення його в дію (такий варіант був закріплений, зокрема, ст. 22 Закону про Конституційний Суд України від 3 червня 1992 p.). По-друге, з певної дати в майбутньому, вказаному в рішенні органу конституційної юрисдикції. По-третє, з моменту прийняття рішення органом конституційного правосуддя; такий порядок закріплений Конституцією України (ст. 152) і чинним законом про Конституційний Суд України (ст. 73). Відмова у новому Законі про Кон-ституційний Суд України від першого варіанта пов'язана з тим, що визнання нечинним правового акта з моменту введення його в дію тягне за собою необхідність перегляду усіх судових та інших рішень, прийнятих на його основі, що істотно впливає на інтереси громадян і юридичних осіб.
4. Порядок діяльності Конституційного Суду і процедури розгляду ним справ
Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання і конституційне звернення. Кон-ституційне подання — це письмове клопотання до Кон-ституційного Суду про визнання правового акта чи його окремих положень неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору, про необхід-ність офіційного тлумачення Конституції