Поняття правоохоронного органу та правоохоронної діяльності

Поняття правоохоронного органу. Серед багатьох держав-них органів правоохоронні органи мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності1. Тому в Законі України "Про держав-ний захист працівників суду та правоохоронних органів" подано перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать:

органи прокуратури;

органи внутрішніх справ;

органи служби безпеки;

митні органи;

органи охорони державного кордону;

органи й установи виконання покарань;

органи державної податкової служби;

органи державної контрольно-ревізійної служби;

органи рибної охорони;

органи державної лісової охорони;

інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохо-ронні функції.

Юрисдикцію правоохоронних органів становлять взаємопо-в'язані елементи, а саме: охорона та захист права, відновлення порушеного права, припинення або розгляд порушення права, виявлення або розслідування злочинів. За законом до правоохо-ронного органу належить такий державний орган, предмет діяль-ності якого законодавче фіксується як його завдання або функції саме охоронного призначення, хоч у назві це може й не відбива-тись. Правоохоронні функції або завдання, як правило, залежать від участі того чи іншого органу в охороні (підтриманні) право-порядку. Правопорядок — об'єктивна необхідність розвитку дер-жави і суспільства. Його забезпечення має відбуватися у межах законності. Підтримується правопорядок повсякденним додер-жанням, виконанням, використання та застосуванням норм пра-ва учасниками правових відносин. Участь у таких відносинах уповноваженого органу накладає на нього виключно важливу відповідальність. Для правоохоронного органу правопорядок вже сам по собі становить вищий рівень необхідності. Притягнення ним правопорушника до відповідальності, виходячи лише з міркувань доцільності, містить у собі небезпеку. Для правоохо-ронного органу неприпустимо обґрунтовувати порушення право-порядку технократичними інтересами. Наприклад, дії відпові-дальних посадових осіб під час прокладання транспортних ма-гістралей без додержання норм екологічної безпеки в сучасних умовах може утворювати правопорушення, навіть склад злочину.

Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладається на компетентні державні органи (прокуратура, ор-гани внутрішніх справ, податкова міліція), для яких діяльність з підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням є обов'язковою і полягає у невідкладному й адекватному реагуван-ні на факти невиконання або неналежного виконання вимог пра-вових норм з боку юридичних або фізичних осіб. Мотивація пра-вопорушень, зокрема незнання правових норм тощо, може врахо-вуватися у більш-менш суворому характері реагування, але вона не може визнаватися підставою для невжиття відповідних захо-дів щодо припинення правопорушень. У процесі діяльності з припинення правопорушень здійснюється, як правило, правомір-ний вплив (реагування на умови та причини правопорушень, роз'яснення процесуальних прав та обов'язків, інформування правопорушника та його мікросередовища про наслідки правопо-рушення тощо). При цьому неприпустимими є протиправні дії щодо правопорушників з боку працівників правоохоронних орга-нів у вигляді погроз, залякувань, побоїв тощо.

Відновлення порушеного права — пріоритетне завдання у ді-ях правоохоронних органів. Йдеться про систему правомірних дій, до яких примушується фізична або юридична особа, що

спричинила своїми діями збитки або будь-які інші негативні на-слідки, до їх відшкодування. Для цього передбачено процедури скасування незаконного рішення, прийнятого державним орга-ном (або й правоохоронним органом), встановлено порядок від-новлення порушених правовідносин, відшкодування моральної або матеріальної шкоди, закріплено компенсаційні виплати за не-правомірні дії правоохоронних органів тощо.

Правоохоронні дії тісно пов'язані між собою. Вони утворю-ють цілісну правоохоронну сферу, охоплюючи відновлення не-правомірно порушеного права органами виконання.

Діяльність правоохоронних органів є багатоплановою. Кожен із зазначених органів відповідає, у межах наділених повнова-жень, за власний внесок у стан та розвиток предмета його діяль-ності.

Докладніше діяльність кожного правоохоронного органу бу-де висвітлено в наступних розділах.

Отже, правоохоронний орган — це державний орган, основним (або головним) предметом діяльності якого є законодавча ви-значені функції або завдання з охорони права, відновлення по-рушеного права або організація виконання покарання, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопоряд-ку, забезпечення стану законності.

Поняття правоохоронної діяльності. Потреба у визначенні правоохоронної діяльності виникла внаслідок того, що у Консти-туції України проголошено: Україна є "соціальна, правова" дер-жава, серед органів якої дедалі більше виникають паралельні, зовні ідентичні функції та завдання з контролю, захисту та охо-рони прав людини, інтересів громадянського суспільства та й са-мої держави (ст. 1). Вона взяла на себе обов'язок охороняти лю-дину і суспільство від негативних проявів, соціальних відхилень. Людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку проголошено найвищою соціальною цінністю (ст. 3). От-же, державні органи, що вирішують проблеми життєзабезпечення людини, мають дбати про її охорону та захист як найвищої соці-альної цінності.

Поняття правоохоронної діяльності у правовій та соціально-політичній літературі застосовується широко. Проте воно не знайшло обґрунтування, хоч законодавство про статус правоохо-ронних органів, функції, завдання та конкретні напрями їх діяль-ності, повноваження окремих органів та службових осіб є досить розвиненим. Нечітко визначено в навчальній літературі ознаки правоохоронної, діяльності. Не розмежовуються поняття право-охоронної діяльності та спеціальної правоохоронної діяльності, судової діяльності та правозахисної діяльності.

За кількістю суб'єктів та вагою у державі правоохоронна ді-яльність посідає значне місце і постійно привертає увагу органів влади, політичних партій, засобів масової інформації, громад-ськості. Правоохоронна діяльність як багатоаспектна діяльність спрямовується політичними та управлінськими засобами на бло-кування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів. Складна система правоохоронної діяль-ності реалізується у різних типах правозастосовних дій, а саме правовстановлюючих, правозабезпечувальних, правопримушувальних та правовідновлювальних.

Зазначені види правоохоронних дій уповноважені здійснюва-ти суди, органи прокуратури, органи слідства і дізнання, юстиції. Правовстановлюючі та правопримушувальні дії можуть здійсню-вати органи служби безпеки, податкової міліції та митні органи.

Структурно до системи правоохоронної діяльності входять такі напрями:

а) діяльність державних органів із забезпечення правосуддя;

б) діяльність органів прокуратури;

в) діяльність з виявлення, запобігання та розслідування зло-чинів;

г) діяльність із захисту державної безпеки, державного кор-дону та охорони правопорядку.

Кожний напрям правоохоронної діяльності має істотні особ-ливості. Дим пояснюється існування правозахисних та