Ти = 7//, 5,

де Тн - строк давності за злочин, вчинений особою, яка не досягла 18-річного віку;

Т'— строк давності, передбачений за анало-гічний злочин у ч. 1 ст. 49 КК;

1,5— коефіцієнт зменшення.

Таким чином, використавши цей коефіцієнт до строку давності за злочин невеликої тяжкості, за який може бути призначене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, отримуємо 1 рік і чотири місяці (тобто 16 місяців); для злочинів се-редньої тяжкості — 3 роки і чотири місяці (40 мі-сяців).

Далі. Тривалість недиференційованого стро-ку давності для злочинів, скоєних неповнолітніми у випадку ухилення особи від слідства чи суду, визначається згідно з ч. 2 ст. 49 КК. Отже, вказа-ний строк є рівним і для тих, хто вчинив злочин, будучи неповнолітнім, і для тих, хто на час скоєн-ня суспільне небезпечного діяння був неповнолі-тнім. З таким «зрівнялівським» рішенням законо-давця погодитися не можна з міркувань, викладе-них вище. Тому недиференційований строк дав-

ності за злочини, вчинені неповнолітніми, необ-хідно визначити у межах десяти років.

Висловлені у цій публікації як на рівні йе Іе%е Іаіа, так і на рівні Ае Іе§е/егепсіа зауваження свід-чать, що при загальній спрямованості ст. 106 КК на реалізацію принципів гуманізму, економії кри-мінальної репресії та диференціації відповідально-сті осіб, що вчинили злочини у неповнолітньому віці, вона все ж має декілька вад. їх наявність су-перечить і загальним принципам кримінальної політики України у сфері максимальної диферен-ціації заходів кримінально-правового впливу зале-жно від ступеня суспільної небезпечності діяння й особи, що його вчинила, і тенденціям криміна-льної політики щодо осіб, які скоюють злочини до досягнення ними повноліття, а також принципу справедливості.

Використана література:

1. Смольников В.Е. Давность в уголовном праве. — М., 1973.

2. Ткачевский Ю.М. Давность в советском уголовном праве. — М., 1978.

3. Уголовньїй кодекс УкраиньІ: Комментарий / Под ред. Ю.А.Кармазина й Е.Л.Стрельцова. — Харьков, 2001.

4. Кримінальне право України: Загальна частина; Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. — Київ—Харків, 2001.

5. Уголовная ответственность й ее реализация в деятельности органов внутренних дел / Под. ред. Н.И.Загородникова. —М., 1987.

6. Прохоров В.С., Кропачев Н.М., Тарбагаев А.Н. Механизм уголовно-правового регулирования: норма, правоотношение, ответственность. — Красноярск, 1989.

7. К е л й н а С.Г. Теоретические вопросьі освобождения от уголовной ответственности. — М., 1974.

8. ЗельдовС. Соотношение сроков давности привлечения к уголовной ответственности й погашение судимости // Сов. юстиция. — 1967. — № 12. — С. 8.

9. Астемиров З.А. Уголовная ответственность й наказание несовершеннолетних: Учеб. по-соб. - М., 1970.

Семінар з питання основних рис лочинності неповнолітніх

Злочинність неповнолітніх завжди була і за лишається гостро актуальною правовою і суспільною проблемою. Виходячи з актуаль-ності цієї проблеми, наприкінці 2003 р. у м.Хар-кові Національною юридичною академією ім.Я-рослава Мудрого та Інститутом вивчення про-блем злочинності АПрН України було організо-вано науково-практичний семінар «Основні ри-си злочинності неповнолітніх: стан та шляхи за-побігання».

Кримінальна активність неповнолітніх набу-ває протиправного характеру лише у чітко рег-ламентованих кримінальним Законом вікових межах: від 14 до 18 років. Однак з криміноло-гічної точки зору подібна визначеність ще не у повній мірі розкриває специфіку даного виду злочинності, оскільки особливості протиправ-ної поведінки підлітків насамперед проявля-ються у її рівні, структурі, динаміці, детермінан-тах, мотивації і, відповідно, системі запобіжних заходів. Аналіз кримінологічної характеристи-ки злочинності неповнолітніх дозволяє встано-вити й найбільш характерні риси, основні тен-денції кількісно-якісних показників, що в комп-лексі дає можливість оцінити її сучасний стан та визначити основні шляхи запобігання.

Слід відмітити, що рівень даного виду зло-чинності за останні роки залишається відносно стабільним. Разом з тим у її структурі спосте-рігаються досить неб"езпечні процеси. Вона дедалі має переважно корисливий, корисливо-насильницький і груповий характер (понад 60% усіх діянь). Збільшується питома вага тяжких злочинних посягань, що донедавна було не ха-рактерним для злочинності неповнолітніх. Зро-стає частка кримінологічного рецидиву. На-сильницькі посягання неповнолітніх все часті-ше мають імпульсивний характер, з елемента-ми жорстокості, цинізму, безглуздих знущань над жертвою.

Наведене засвідчує, на думку учасників се-мінару, погіршення якісних показників злочин-ності неповнолітніх, підвищення її суспільної небезпечності, що обумовлює пошук нових підходів щодо протидії цьому різновиду зло-чинних проявів. За результатами обговорення учасники семінару прийняли відповідні реко-

мендації. Зокрема, пропонується: суттєво по-силити культурно-виховну роботу з населен-ням, у тому числі і серед неповнолітніх, шляхом впливу на суспільну свідомість через засоби масової інформації. На державному рівні ство-рити реальну систему соціального захисту та адресної матеріальної підтримки родин непов-нолітніх, які перебувають у скрутних матеріаль-них умовах. Відновити систему дитячих куль-турно-дозвільних закладів за рахунок бюджет-них асигнувань, а також із активним залучен-ням приватного капіталу, благодійних пожерт-вувань тощо. Чітко визначити центральний орган виконавчої влади, який здійснював би координацію усього комплексу питань щодо правового та соціального захисту дітей. Акту-алізувати у суспільній свідомості проблему зло-чинності неповнолітніх, змінити атмосферу байдужості до проблем підлітків та їх майбут-ньої долі. Заходи запобігання на груповому рівні перш за все повинні бути спрямовані на оздоровлення середовища, в якому непов-нолітні проходять соціалізацію.

Пріоритетним напрямом протидії злочин-ності неповнолітніх є індивідуальна профілакти-ка. Необхідним є цілеспрямоване коригування відхилень у розвитку особистості на початкових етапах соціалізації, щоб не допустити вчинен-ня неповнолітніми протиправних дій, а також злочинного рецидиву.

Необхідно створити службу адаптації для неповнолітніх, які звільняються з місць позбав-лення волі, яка вирішуватиме комплекс питань ресоціалізації підлітків, у тому числі працев-лаштування, житла, професійної підготовки, медичного лікування, контроль за їх поведін-кою за місцем роботи та проживання.

Було визнано за доцільне направити реко-мендації та матеріали семінару компетентним органам