Зіставлення змісту статей 37, 39—41 СК дає підстави зроби-ти висновок, що в цьому Кодексі на відміну від КпШС розрізняються три види підстав визнання шлюбу недійсним: 1) вчинення сторонами під час укладення шлюбу таких істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він має вважатися недійсним і без рішення суду. У випадках, передбачених комен-тованою статтею, рішення про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу приймає орган РАЦСу; 2) визнання шлюбу недійсним за рішенням суду (ст. 40); 3) можливість визнання шлюбу недійним за рішенням суду (ст. 41 СК).

У реєстраційному порядку недійсним визнається шлюб, ук-ладений з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстро-ваному шлюбі; шлюб, зареєстрований між особами, які є роди-чами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і се-строю; шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздат-ною. В зазначених випадках орган РАЦСу за заявою заінтересо-ваної особи анулює запис про шлюб. Якщо шлюб зареєстрова-но з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то у разі припинення

попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо по-вторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту при-пинення попереднього.

Актовий запис про шлюб у перелічених випадках ану-люється незалежно від смерті зазначених вище осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу. При визнанні недійсним у реєстраційному порядку шлюбу, розірваного за постановою органу РАЦСу (див. коментарі до статей 106 і 107 СК) на підставах, передбачених коментованою статтею, необхідні дослідження й оцінка доказів. Тому згідно з положенням ст. 124 Конституції, відповідно до якого юрис-дикція судів поширюється на всі правовідносини, що виника-ють у державі, вирішення питання про визнання шлюбу недійсним треба було б у всіх випадках передавати на розгляд суду. Однак стаття, що коментується, як вже було сказано, пе-редбачає підвідомчість цього питання органу РАЦСу. Постано-ва цього органу про анулювання актового запису про шлюб або про відмову в цьому може бути оскаржена до суду з додержан-ням вимог глави 31-А ЦПК.

Визнання шлюбу недійсним у судовому порядку можна поділити на два види залежно від підстав визнання його недійс-ності. В одних випадках суд за наявності зазначених у законі підстав зобов'язаний визнати шлюб недійсним, а в інших — мо-же визнати його недійсним.

Підстави, за наявності яких суд має визнати шлюб недійс-ним, перелічені у коментованій статті. Це відсутність вільної

згоди на реєстрацію шлюбу жінки або чоловіка, а також фіктивність шлюбу. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя. При цьому зовнішнє виявлення волі — волевиявлення особи або осіб, які уклали шлюб, суперечить їх волі. Як вже зазначалося, однією з умов дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які бе-руть шлюб. Для досягнення такої згоди треба, щоб воля цих осіб була спрямована на створення сім'ї. За фіктивного шлюбу, як зазначають деякі автори, ця умова відсутня1. Тому такий шлюб має визнаватися недійсним. У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" підкреслено, що для визнання шлюбу фіктивним достатньо, щоб хоча б одна з осіб, які беруть такий шлюб, не бажала створити сім'ю.

Фіктивний шлюб треба відрізняти від шлюбу, укладеного з корисливих мотивів (бажання отримати право на житлову пло-щу, спадщину). Однак якщо при цьому виникнуть сімейні відносини, шлюб не може визнаватись фіктивним. Під час роз-гляду справ про визнання шлюбу недійсним в силу підстав статті, що коментується, суд на основі дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами або стороною (статті 15 і ЗО ЦПК), має дійти висновку щодо наявності або відсутності таких підстав і навести відповідне мотивування. Цей висновок пови-нен бути викладений у рішенні суду. Шлюб не може бути виз-наний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, що засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Як вже зазначалося, перешкоди укладанню шлюбу можна поділити на абсолютні, за наявності яких шлюб обов'язково має визнаватись недійсним, та відносні, за яких він може виз-наватись недійсним. Ці перешкоди наведені у частинах 3 і 4 ст. 26 та ч. 5 ст. ЗО СК.

А у коментованій статті перелічені підстави визнання судом шлюбу недійсним. У зазначених у цій статті випадках визнання шлюбу недійсним є правом, а не обов'язком суду. Згідно зі статтею, що коментується, за рішенням суду може бути визна-ний недійсним шлюб: 1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, укладений з порушенням вимог, встановлених ч. 4 ст. 26 СК; 2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; 3) з" особою, яка при-ховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для друго-го з подружжя і (або) їх нащадків; 4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надане право на шлюб.

Як випливає зі змісту коментованої статті, у перелічених у ній випадках маються на увазі шлюби, укладені за наявності встановлених законом відносних перешкод їх укладенню (час-тини 3—5 ст. 26, ч. 5 ст. ЗО СК), за винятком шлюбу, укладено-го з особою, яка не досягла шлюбного віку. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені